Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання права власності на нерухоме майно за договором іпотеки

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.11.2010 р. 

N 15/27 

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кота О. В., суддів - Демидової А. М., Шевчук С. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (позивач) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. (скасовано рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2010 р.) у справі N 15/27 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті ' Ком" про визнання права власності (за участю представників: від позивача - Сєтов М. О., від відповідача - не з'явились), встановив:

У лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті ' Ком" та з урахуванням письмових пояснень до позовної заяви просило суд визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення загальною площею 375,6 кв.м, а саме: позначені на плані цифрами VIII, IX, XXII, XXIIIa, XXIV, XXIII, XXIIIr, XXV, XXVI, XXVIIa - приміщення в підвалі, площею 130,6 кв. м, 25-1, від 25-6 по 25-9 - приміщення на першому поверсі, площею 245,0 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 10-12.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.03.2010 р. у справі N 15/27 (суддя Костів Т. С.) позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. (колегія суддів у складі: Юрченка Я. О. - головуючого, Давид Л. Л., Якімець Г. Г.) рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2010 р. скасовано, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р., Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2010 р. у справі N 15/27 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О. В. - головуючого, Демидової А. М., Шевчук С. Р. прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 08.11.2010 р. о 12 год. 40 хв.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

У судовому засіданні 08.11.2010 р. оголошено перерву до 15.11.2010 р. о 12 год. 00 хв. для оголошення вступної та резолютивної частин постанови.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 375,6 кв. м, а саме позначених на плані цифрами VIII, IX, XXII, XXIIIa, XXIV, XXIII, XXIIIr, XXV, XXVI, XXVIIa -приміщення в підвалі, площею 130,6 кв. м, 25-1, від 25-6 по 25-9 - приміщення на першому поверсі, площею 245,0 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 10-12, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.10.2007 р., укладеним між відповідачем (Покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тренд" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітрейд-2000") (Продавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.01.2008 р. N 7281225.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.10.2007 р. між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) було укладено кредитний договір N 26v-01-07 (далі - Кредитний договір).

Господарський суд першої інстанції також встановив, що згідно з п. 5 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є іпотека нерухомості, що придбається. Додатковою угодою N 2 від 23.10.2008 р. до Кредитного договору сторонами внесено зміни у п. 5.1 Кредитного договору, відповідно до яких забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є у тому числі застава спірної нежитлової нерухомості, а саме приміщень магазину загальною площею 375,6 кв. м, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 10-12.

Як встановили місцевий та апеляційний господарські суди, 24.10.2007 р. в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір N 7491/1007 (далі - Іпотечний договір), посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнаровською І. А. та зареєстрований в реєстрі за N 948.

Відповідно до умов Іпотечного договору відповідачем (Іпотекодавцем) передаються позивачу (Іпотекодержателю) нежитлові приміщення загальною площею 375,6 кв. м, а саме: позначені на плані цифрами VIII, IX, XXII, XXIIIa, XXIV, XXIII, XXIIIr, XXV, XXVI, XXVIIa - приміщення в підвалі, площею 130,6 кв. м, 25-1, від 25-6 по 25-9 - приміщення на першому поверсі, площею 245,0 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 10-12.

Як встановлено місцевим господарським судом, за незалежною оцінкою суб'єкта оціночної діяльності вартість предмета оцінки становить 4868690,34 грн.

Господарські суди також встановили, що Кредитний договір фактично виконувався позивачем, що підтверджується банківськими виписками, листами. Проте відповідач неналежно виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 18.01.2010 р. у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 21505158,89 грн., у тому числі 230000 дол. США - сума основного боргу, 387741,70 дол. США - заборгованість за відсотками за Кредитним договором. Доказів зворотнього, як встановлено місцевим господарським судом, суду надано не було.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 02.03.2009 р. та 27.07.2009 р. позивачем було надіслано відповідачеві листи-вимоги вих. N 2396/1 та вих. N 5452/1 з вимогою належного виконання Кредитного договору та застереження про звернення стягнення на заставлене майно у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п. 15 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору, зокрема, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорювання, тоді як з матеріалів справи вбачається, що позивач не є особою, яка може звернутися до суду за визнанням права власності на спірні нежитлові приміщення. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст. 392 ЦК України, вказує, позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права відповідно до цивільного законодавства.

Однак, такі висновки господарського суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на таке.

Виходячи з норм законодавства, насамперед ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст. ст. 55, 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Враховуючи викладене, а також те, що, як встановлено місцевим господарським судом, Іпотечний договір містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, визнавши право власності позивача на спірне майно, що є предметом іпотеки.

У свою чергу, апеляційний господарський суд дійшов до хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та неправомірно скасував рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам закону, вказаним у ньому, а тому зазначене судове рішення підлягає залишенню в силі.

Постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України скаржнику підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги державним митом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. у справі N 15/27 скасувати.

Рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2010 р. у справі N 15/27 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті ' Ком" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 12750,00 грн. державного мита за розгляд справи у касаційному порядку.

 

Головуючий, суддя 

О. В. Кот 

Судді: 

А. М. Демидова 

  

С. Р. Шевчук 

 



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату