Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про звернення стягнення на земельну ділянку

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.12.2010 р. 

N 2-29/5485-2009 

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Дерепи В. І., суддів: Грека Б. М. (доповідача у справі), Подоляк О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі "Відділення "Промінвестбанку" в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 у справі N 2-29/5485-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі "Відділення "Промінвестбанку" в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, третя особа - Республіканський комітет із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, про звернення стягнення на земельну ділянку, за участю представників від: позивача - Чернов Д. Є. (дов. від 11.09.2009), прокуратури - Шаблін Є. І. (посв. N 153), встановив:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 438037,23 грн., з яких - 300000 грн. заборгованість за кредитом, з урахуванням індексу інфляції до простроченої заборгованості за період з 01.02.2009 по 30.06.2009 - 308667,32 грн., 81716,05 грн. - заборгованість за відсотками, 47653,86 грн. - пеня, яка нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків за період з 06.10.2009 по 05.10.2009, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Каплуном Ю. В., зареєстрованим у Реєстрі під N 9404, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2 га, що розташована на території Молочненської сільської ради Сакського району в Автономній Республіки Крим, кадастровий номер 0124384700050010069, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯД N 584039, виданого Сакським районним відділом земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням з боку відповідача грошових зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 14.12.2009 (суддя Башилашвілі О. І.) позов задоволено у повному обсязі з посиланням на наявність заборгованості за кредитним договором та договір іпотеки.

За результатом апеляційного перегляду справи Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого, судді Борисової Ю. В., суддів: Голика В. С., Гонтаря В. І.) 27.09.2010 прийняв постанову, якою рішення скасував, в позові відмовив. Постанова мотивована посиланням на наявність заборони відчуження земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва, встановленої пунктом 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України.

Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення залишити без змін. Скарга мотивована тим, що на час укладення іпотечного договору 20.12.2006 заборони не існувало, а мораторій на їх відчуження запроваджено лише з 31.12.2006.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2006 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений кредитний договір N 06-628к, згідно з пунктом 2.1 якого відповідачці надано кредит у сумі 300000 грн. У відповідності до пункту 2.2 кредитного договору відповідач зобов'язалася повернути кредитні кошті у повному обсязі не пізніше 18.12.2009.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором N 06-628к від 20.12.2006 сторонами укладений договір іпотеки, який посвідчений 22.12.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., зареєстрований у Реєстрі за N 9404.

На підставі вказаного договору відповідачем в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме 1/2 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2 га, що розташована на території Молочненської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим, кадастровий номер 0124384700050010069, яка належить відповідачці на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯД N 584039, виданого Сакським районним відділом земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N 010701500063. Предмет іпотеки зареєстровано 22.12.2006 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідачкою зобов'язання з повернення кредиту відповідно до графіка та сплати відсотків за користування кредитом у відповідності до вимог кредитного договору не виконано, у зв'язку з чим, за нею рахується заборгованість перед банком позивача з урахуванням індексу інфляції до тіла кредиту, пені, нарахованої відповідно до умов кредитного договору, господарський суд першої інстанції, визнав наявність у банку права вимагати сплати відповідачем суми у розмірі 438037,23 грн., з яких: 300000 грн. - заборгованість за кредитом, а з урахуванням індексу інфляції за період з 01.02.2009 по 30.06.2009 - 308667,32 грн.; 81716,05 грн. - заборгованість за відсотками, 47653,86 грн. - пеня, що нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі положень статті 1, частин 5, 6 статті 3 та частин 1, 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість звернення стягнення на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1.

Втім, суд апеляційної інстанції рішення скасував, в позові відмовив, пославшись на існування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою правовою позицією апеляційного суду з огляду на наступне.

Пунктом 15 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, вказаною правовою нормою передбачений виключний перелік підстав, за якими можливий перехід права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення до вказаної дати. Втім, на правовідносини сторін у цій справі він не розповсюджується.

Предметом позовних вимог банку є саме звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором задля погашення заборгованості по кредиту. За таких обставин апеляційний суд правомірно вказав, що господарський суд позбавлений можливості самостійно змінювати предмет позову і розглядати заявлені вимоги окремо, адже прийняття рішення лише про стягнення суми заборгованості не відповідатиме меті позивача при невиконанні боржником зобов'язання одержати задоволення за рахунок іпотечного майна.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення. Ця вимога в даному випадку стосується відчуження майна - земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

З огляду на те, що в процесі звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки, передбачається продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення в порушення пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, такий спосіб задоволення вимог кредитора не відповідає чинному законодавству і неправомірно впроваджений господарським судом першої інстанції. Тому апеляційний суд цілком правомірно скасував рішення та відмовив в позові.

Доводи касаційної скарги про те, що у період укладення іпотечного договору 20.12.2006 заборона на відчуження земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не існувала, оскільки мораторій на їх відчуження було запроваджено лише з 31.12.2006, не заслуговують на увагу, оскільки з цього приводу суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що на момент прийняття рішення господарським судом вказаний мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення діяв, а тому повинне застосовуватися чинне законодавство.

Доводи скаржника про те, що предмет іпотеки придбано саме на кредитні кошти, також не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновків апеляційного суду.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі "Відділення "Промінвестбанку" в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 у справі N 2-29/5485-2009 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя 

В. Дерепа 

Судді: 

Б. Грек 

  

О. Подоляк 




Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату