Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання довіреності, правочинів недійсними

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 1 вересня 2010 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Сеніна Ю. Л., суддів: Жайворонок Т. Є., Левченка Є. Ф., Л. М. Лихута, Я. М. Романюк, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання довіреності, правочинів недійсними, визнання права власності, встановила:

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1.

Позов мотивував тим, що у січні 2005 року отримав довіреність від своєї бабусі ОСОБА_6 на вчинення дій по отриманню правовстановлюючих документів на вказаний будинок та земельну ділянку. Він у свою чергу передоручив виконання цих дій ОСОБА_4, а той, діючи з перевищенням повноважень, визначених довіреністю, отримав дублікати правовстановлюючих документів на будинок і земельну ділянку, та, вступивши у зловмисну угоду з ОСОБА_5, продав їй будинок і земельну ділянку. Оскільки доручення саме на продаж будинку ні він, ні ОСОБА_6 ОСОБА_4 на давали, просив визнати договір купівлі-продажу будинку, укладений 18 березня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, недійсним.

У листопаді 2007 року ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною довіреність, видану 12 грудня 2005 р. ОСОБА_6 на його ім'я, згідно з якою він має право отримати дублікати правовстановлюючих документів на жилий будинок та земельну ділянку, розташовані у АДРЕСА_1, узаконити самочинно побудовані будівлі та споруди, підготувати документи для продажу та відчужити вказані будинок та земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог вказував, що довіреність від імені його бабусі ОСОБА_6 видана не нею, а іншою особою на прізвище ОСОБА_6 На підставі наведеного також просив визнати недійсною довіреність на вчинення дій по підготовці документів для продажу та відчуження будинку і земельної ділянки, видану ним 14 грудня 2005 року на ім'я ОСОБА_4 в порядку передоручення від ОСОБА_6.

У 2008 році уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а він є її спадкоємцем.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсними: довіреність, видану 12 грудня 2005 року від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3; довіреність, видану 14 грудня 2005 року від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4; договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, укладений 18 березня 2006 року між ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5; визнано за ОСОБА_3 право власності на жилий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_6; зобов'язано ОП "ЗМБТІ" скасувати реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на жилий будинок та зареєструвати право власності за ОСОБА_3.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 просив скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із доведеності факту, що довіреність від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 видана не бабусею позивача, а іншою особою на ім'я ОСОБА_6, 1982 року народження, на підставі підроблених документів, а отже є недійсною. З огляду на це є недійсною довіреність в порядку передоручення, видана 14 грудня 2005 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, суд зазначив, що о скільки це майно відчужено не його власником ОСОБА_6, майно вибуло з її володіння поза її волею, то договір є недійсним і застосування наслідків, передбачених ст. 388 ЦК України щодо добросовісного набувача, є неможливим. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, а ОСОБА_3 28 листопада 2007 року отримав свідоцтво про право власності на спадкове майно, то в результаті визнання договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки недійсним це майно увійшло до складу спадщини, з огляду на що суд визнав за ним право власності на будинок та земельну ділянку в порядку спадкування. Погодився з цим і апеляційний суд.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності.

Стаття 237 ЦК України визначає представництво як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Особливістю відносин представництва є те, що вони виникають та існують в інтересах особи, яка добровільно надала іншій особі право вчинити певний перелік дій, які вона заздалегідь схвалює. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки лише для особи, яку він представляє.

Закон надає можливість здійснити передоручення - передачу своїх повноважень частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором між особою, яку представляють, і представником. Правочин, вчинений замісником, також створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки лише для особи, яку він представляє в порядку передоручення.

Так, при розгляді справи встановлено, що 12 грудня 2005 року від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 була видана довіреність на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку та підготовку документів на відчуження майна (а. с. 15). Довіреність отримував особисто позивач.

14 грудня 2005 року ОСОБА_3 власноруч та свідомо передоручив виконання вказаних дій ОСОБА_7 (а. с. 16), а 18 березня 2006 року ОСОБА_4, вчинивши перелік дій, вказаних в дорученні по отриманню дублікатів правовстановлюючих документів на будинок, уклав нотаріально завірений договір купівлі-продажу будинку з ОСОБА_5.

Таким чином, договір купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, укладений ОСОБА_4 18 березня 2006 року від імені та в інтересах ОСОБА_6 на підставі договору передоручення від 14 грудня 2005 року, створив права та обов'язки лише для ОСОБА_6, отже лише вона була стороною договору купівлі-продажу будинку та мала право ставити питання про визнання його недійсним.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя вона не ставила питання як про скасування доручення, виданого на ім'я ОСОБА_3, так і про визнання недійсним укладеного від її імені договору купівлі-продажу, а позивач ОСОБА_3 сам сприяв отриманню підробленої довіреності та подальшому відчуженню будинку.

Матеріали цивільної справи містять ксерокопію заяви від 28 грудня 2006 року, підписаної ОСОБА_6, до органів прокуратури з проханням провести перевірку обставин відчуження її будинку за підробленими документами (а. с. 28). За результатами перевірки заяви було порушено кримінальну справу (а. с. 3). У зв'язку зі смертю ОСОБА_6 потерпілим по справі був визнаний ОСОБА_3 Постановою слідчого СВ Орджонікідзевського РВ ЗГУ УМВС України від 24 вересня 2007 року кримінальну справу закрито за відсутністю події злочину (а. с. 78), оскільки слідчий дійшов висновку, що ОСОБА_3, діючи свідомо, сам вчинив дії по отриманню від імені ОСОБА_6 доручення на відчуження будинку, передоручив ОСОБА_4 вчинити певний перелік дій та отримав від нього за продаж будинку 60000 доларів США, про що склав відповідну розписку. Копія цієї розписки долучена до касаційної скарги.

Судовому захисту підлягає лише порушені, невизнані або оспорювані права.

В даному випадку були порушені не права позивача, а позивач сам порушив права інших осіб, ОСОБА_6 укладені угоди не оспорювала, на час видачі свідоцтва про право на спадщину спірний будинок не входив до спадкового майна, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_3 немає.

Оскільки допущені порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи, що судом встановлені всі обставини справи, проте застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, керуючись ст. ст. 336, 338, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 лютого 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання довіреності, правочинів недійсними, визнання права власності відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий 

Ю. Л. Сенін 

Судді: 

Т. Є. Жайворонок 

  

Є. Ф. Левченко 

  

Л. М. Лихута 

  

Я. М. Романюк 




Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату