Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання недійсними договору застави й додаткових угод до договору позики та скасування виконавчого напису

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 18 серпня 2010 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Гнатенка А. В., суддів: Гуменюка В. І., Косенка В. Й., Костенка А. В., Луспеника Д. Д., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсними договору застави й додаткових угод до договору позики та скасування виконавчого напису за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2009 року, встановила:

У грудні 2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 звернулись до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати недійсними: договір застави квартири, укладений 15 липня 2003 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_10; додаткові угоди до договору позики від 27 грудня 2003 року, від 13 жовтня 2004 року та від 13 серпня 2005 року; скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_11 10 липня 2006 року, про стягнення з них боргу за договором позики та штрафних санкцій у сумі 80570 грн.

Позивачі зазначали, що 15 липня 2003 року між ними, з однієї сторони, та ОСОБА_10, з іншої сторони, укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким вони отримали в борг 13 328 грн. з кінцевим терміном повернення 15 липня 2004 року. Для забезпечення виконання зобов'язань у цей же день укладено та нотаріально посвідчено договір застави, за яким ОСОБА_8 передав у заставу ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності, а 27 грудня 2003 року, 13 жовтня 2004 року та 13 серпня 2005 року між ними та відповідачкою укладено нотаріально посвідчені додаткові угоди до договору позики, згідно з яким позикодавець передав, а позичальники отримали відповідно 43200 грн., 58800 грн. і 61970 грн. 10 липня 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_11 вчинений виконавчий напис про стягнення з них 61970 грн. за договором позики, штрафних санкцій у сумі 18600 грн., а всього 80570 грн.

Посилаючись на те, що договір застави є недійсним, оскільки ОСОБА_8 не був належним власником квартири, а додаткові угоди до договору позики є безгрошовими, оскільки вони отримали в борг від ОСОБА_10 лише 13328 грн. за основним договором позики й ніяких інших грошей не отримували, відповідних розписок не видавали, це були договори на майбутнє. Виконавчий напис від 10 липня 2006 року, вчинений приватним нотаріусом, не відповідає вимогам ст. 89 Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди до договору позики від 27 грудня 2003 року, від 13 жовтня 2004 року та від 13 серпня 2005 року; виконавчий напис від 10 липня 2006 року, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_11. У задоволенні позову в частині визнання недійсним договору застави відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2009 року рішення місцевого суду змінено: відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод до договору позики; у решті - рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод до договору позики, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що вказані додаткові угоди посвідчені нотаріально, факт передачі та отримання грошей підтверджується п. 1.1 кожної угоди, де вказано, що позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник прийняв валютні цінності в натурі та на суму відповідно 43200 грн., 58800 грн. та 61970 грн. Крім того, ці угоди містять умови та строки повернення грошових коштів (а. с. 10 - 12). За таких обставин видача розписок не є обов'язковою.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права: ст. 374 ЦК УРСР, ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, які судом правильно застосовані.

Посилання касаційної скарги на те, що додаткові угоди не містять вказівки про те, що гроші передані позичальнику в момент нотаріального посвідчення договору, та відсутні розписки про отримання цих грошей, є безпідставними, оскільки з умов договору вбачається, що гроші передані, а відсутність письмової розписки про отримання грошей не свідчить про те, що пункт договору є недійсним, тому що письмова розписка може лише підтверджувати факт укладення договору позики, якщо окремо договору не укладалось.

Доводи позивачів про безгрошовість додаткових угод до договору позики ними на підставі належних і допустимих доказів не доведені, що є їхнім обов'язком відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий 

А. В. Гнатенко 

Судді: 

В. І. Гуменюк 

  

В. Й. Косенко 

  

А. В. Костенко 

  

Д. Д. Луспеник 




Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату