Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання заповіту нікчемним

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2011 р.

N 6-3216св10

 

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів: Григор'євої Л. І., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: Гребінківська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про визнання недійсним і нікчемним заповіту та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Гребінківської державної нотаріальної контори, третя особа - ОСОБА_8, про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_9.

Під час подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини йому стало відомо про те, що 5 листопада 2007 року ОСОБА_9 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла у рівних частинах йому та ОСОБА_7.

Посилаючись на те, що вказаний заповіт було складено з порушенням закону, просив визнати заповіт, складений 5 листопада 2007 року ОСОБА_9, недійсним.

У подальшому змінив заявлені позовні вимоги і просив визнати заповіт, складений 5 листопада 2007 року ОСОБА_9, нікчемним і недійсним.

У січні 2009 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до Гребінківської державної нотаріальної контори про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначала, що 5 листопада 2007 року її тітка, ОСОБА_9, склала заповіт, яким усе своє майно заповіла у рівних частинах їй та своєму сину, ОСОБА_6.

Через хворобу ОСОБА_9 не могла самостійно прочитати і підписати вказаний заповіт, тому заповіт було підписано іншою особою і вчинено при свідках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла.

Посилаючись на те, що під час посвідчення заповіту нотаріус не попередив її про те, що член сім'ї спадкоємця не може бути свідком посвідчення заповіту і що ОСОБА_9 під час складання заповіту мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним, відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на реальне настання наслідків, просила визнати заповіт, складений 5 листопада 2007 року ОСОБА_9, дійсним, визнати за нею право на спадкування, зобов'язати Гребінківську державну нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину на 3/8 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_9.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання заповіту нікчемним і недійсним та позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов'язання вчинити дії об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2009 року до участі в справі як третю особу залучено брата ОСОБА_6, ОСОБА_8.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково: визнано заповіт, вчинений ОСОБА_9 та посвідчений Гребінківською державною нотаріальною конторою 5 листопада 2007 року, дійсним; зобов'язано Гребінківську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на 3/8 частин спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що заповіт, складений ОСОБА_9 з порушенням чинного законодавства, тому є нікчемним, однак під час складання заповіту ОСОБА_9 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, здійснювала розпорядження належним їй на праві власності майном за власним бажанням, що було спрямоване на реальне настання правових наслідків, волевиявлення заповідача було вільним, відповідало внутрішній волі ОСОБА_9, складений нею заповіт не суперечить інтересам спадкодавця та моральним засадам суспільства, тому вказаний нікчемний заповіт є дійсним.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що 5 листопада 2007 року ОСОБА_9 склала заповіт, яким усе належне їй майно у рівних частинах заповіла своєму сину, ОСОБА_6, та племінниці, ОСОБА_7.

У зв'язку з тим, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_9 мала фізичні вади і не могла самостійно прочитати і підписати заповіт, на її прохання заповіт було підписано іншою особою - ОСОБА_10, у присутності двох свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12, який є чоловіком спадкоємця ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла.

За змістом ст. ст. 1248, 1253 ЦК України якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися у присутності не менш як двох свідків.

При цьому свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року, не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв'язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення, оскільки норми глави 85 ЦК України не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; установивши, що під час складання ОСОБА_9 заповіту одним зі свідків на порушення вимог ст. 1253 ЦК України був член сім'ї спадкоємця ОСОБА_7, ОСОБА_12, не врахував, що такий заповіт відповідно до ст. 1257 ЦК України є нікчемним і норми глави 85 ЦК України не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

З огляду на наведене, висновки судів про визнання дійсним заповіту від 5 листопада 2007 року є помилковими.

За таких обставин колегія суддів визнає, що під час вирішення справи в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов'язання вчинити певні дії судами неправильно застосовані норми матеріального права, а тому постановлені у справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог закону, він є нікчемним, і визнання його недійсним судом не вимагається.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Однак за змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Суди на порушення зазначених вимог закону не врахували, що нікчемність заповіту є предметом спору сторін, тому така вимога ОСОБА_6 підлягала вирішенню судом із зазначенням в резолютивній частині судового рішення висновку щодо нікчемності заповіту.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2009 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним і нікчемним задовольнити частково: визнати заповіт, складений 5 листопада 2007 року ОСОБА_9, нікчемним.

Рішення оскарженню не підлягає.

  

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

Л. І. Охрімчук

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін




Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату