Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про стягення пені за попереднім договором

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 2 березня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Григор'євої Л. І., Романюка Я. М., Балюка М. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_8, про повернення авансу та стягнення пені за попереднім договором купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 11 серпня 2010 року, встановила:

У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 13 липня 2009 року ним і ОСОБА_7 укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, відповідно до умов якого до 1 листопада 2009 року відповідачка зобов'язувалася передати йому у власність за договором купівлі-продажу жилий будинок АДРЕСА_1 за 95 тис. доларів США. Під час підписання попереднього договору ним було передано відповідачці аванс у сумі 23 тис. доларів США. 10 серпня 2009 року ним і ОСОБА_7 укладено договір про зміну умов попереднього договору, відповідно до якого ОСОБА_7 зобов'язувалася передати жилий будинок та земельну ділянку до 10 листопада 2009 року, а сума, за яку здійснювалась купівля-продаж будинку, була визначена в розмірі 90 тис. доларів США. Одночасно він передав відповідачці в рахунок укладення майбутнього договору купівлі-продажу 576632 грн., що еквівалентно 72079 доларам США. Однак відповідачка від укладення договору купівлі-продажу відмовилась. Посилаючись на те, що оскільки п. 6 попереднього договору від 13 липня 2009 року передбачена відповідальність продавця в разі його відмови від продажу жилого будинку та земельної ділянки у вигляді повернення отриманої суми авансу й сплати пені в розмірі суми сплаченого авансу, то просив стягнути з ОСОБА_7 1153264 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2010 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 11 серпня 2010 року рішення районного суду змінено, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 отримані в якості авансу під час укладення попереднього договору купівлі-продажу жилого будинку й земельної ділянки 576632 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. У решті позовних вимог відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 13 липня 2009 року сторонами укладений попередній договір, відповідно до умов якого відповідачка у строк до 1 листопада 2009 року зобов'язалася передати у власність позивачу за договором купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1, і земельну ділянку для індивідуального жилого будівництва розміром 0,1503 га, що знаходяться в с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області. Купівля-продаж житлового будинку та земельної ділянки повинна бути вчинена за ціною, що становить еквівалент 95 тис. доларів США за офіційним курсом НБУ. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу позивачем було передано відповідачці 180 тис. грн., що відповідало 23380 доларам США.

10 серпня 2009 року між сторонами був укладений договір про зміну умов попереднього договору, відповідно до якого відповідачка повинна була виконати свої зобов'язання щодо передачі зазначених об'єктів у власність позивачу до 10 листопада 2009 року, а їх купівля-продаж повинна бути вчинена за ціною, еквівалентною 90 тис. доларам США. Одночасно в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу відповідачка отримала від позивача кошти на загальну суму 576632 грн., що відповідало 72079 доларам США.

Однак відповідачка відмовилася від укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка обгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодовувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 6 попереднього договору передбачено, що у випадку відмови продавця від продажу житлового будинку і земельної ділянки без поважної причини у строк, встановлений цим договором, продавець повертає покупцю суму одержаного від нього авансу та сплачує пеню, яка відповідає сумі сплаченого за цим договором авансу.

Ухвалюючи рішення про стягнення на підставі ч. 2 ст. 635 ЦК України з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 сплаченого авансу та пені у розмірі сплаченого авансу, суд першої інстанції виходив із факту відмови відповідачки без поважних причин від укладення договору та необхідності застосування до неї передбачених договором правових наслідків порушення зобов'язання у вигляді повернення сплаченого авансу та стягнення пені у розмірі сплаченого авансу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення в частині стягнення пені, апеляційний суд виходив із того, що умова договору щодо сплати пені в розмірі сплаченого авансу суперечить нормам ст. ст. 546, 549, 551, 635 ЦК України, згідно з якими неустойка (пеня) як вид забезпечення виконання основного зобов'язання обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання і не може перевищувати розмір заподіяних збитків. Встановлення розміру пені в твердій грошовій сумі законом не передбачено та суперечить змісту цього поняття.

Рішення апеляційного суду є законним і обгрунтованим.

Так, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Договором сторін видом забезпечення виконання зобов'язання передбачено пеню.

Визначення пені наведено в ч. 3 ст. 549 ЦК України, якою є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки встановлений договором вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені не відповідає змісту цього поняття та її правовій природі як грошової суми, що обчислюється у відсотках до суми зобов'язання, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про невідповідність цієї умови договору вимогам закону та безпідставність її застосування судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті в справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 11 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

  

Головуючий, суддя

А. Г. Ярема

Судді

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Балюк

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату