Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про скаргу нотаріуса на окрему ухвалу суду

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 15 червня 2011 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Юровської Г. В., суддів: Умнової О. В., Ізмайлової Т. Л., Кафідової О. В., Лесько А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: державний нотаріус Буської державної нотаріальної контори Дячик Алли Володимирівни про поділ спадкового майна, визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за касаційною скаргою державного нотаріуса Буської державної нотаріальної контори Дячик Алли Володимирівни на окрему ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07.12.2010 року, встановила:

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 03.06.2010 року основний позов задоволений частково. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 07.12.2010 року апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволена частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні основного позову та часткове задоволення вимог зустрічного позову.

При ухваленні даного рішення апеляційним судом Львівської області була постановлена окрема ухвала у відношенні державного нотаріуса Буської державної нотаріальної контори Дячик А. В., направленої начальнику ГУЮ у Львівській області для відома та відповідного реагування. В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що державним нотаріусом Дячик А. В. при видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом було допущено порушення норм ЦК України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Державний нотаріус Буської державної нотаріальної контори Дячик А. В., не погоджуючись з окремою ухвалою суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи N 2-144/10, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 320 ЦПК апеляційний суд, у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Постановляючи окрему ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що державним нотаріусом, при оформленні спадкової справи після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом було допущено порушення норм ЦК України та Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: апеляційний суд прийшов до висновку, що підставою для видачі свідоцтва від 06.03.2008 року про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_5 були заяви ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_12 від 21.08.2008 року (фактично заяви від 21.02.2008 року) про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 553 ЦК України в редакції 1963 року, відмова від спадщини на користь інших, закликаних до спадкування спадкоємців, допускається лише протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Після закінчення цього строку не може бути збільшена частка у спадщині з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших осіб.

Наявні у спадковій справі заяви спадкоємців про відмову від спадщини подані через сім з половиною років після відкриття спадщини та не особисто, як це вимагає п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що державний нотаріус, в порушення вимог ст. 47 Закону України "Про нотаріат", п. 22 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, прийняла у спадкову справу заяву ОСОБА_6 про відмову від спадщини, оформленої друкованим текстом, у якій міститься дописка кульковою ручкою.

Встановлення вказаних порушень, згідно висновків апеляційного суду є підставою для постановлення у відношенні державного нотаріуса окремої ухвали.

Разом з тим, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.94 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року), а не про відмову від спадщини, як зазначено в окремій ухвалі.

В окремій ухвалі апеляційний суд посилається на ч. 1 ст. 553 ЦК України в редакції 1963 року, згідно якої, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Разом з тим, судом не враховано ч. 2 цієї ж статті, відповідно до якої вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Тобто фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном, чи не подав заяву державній нотаріальній конторі про прийняття спадщини.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у визначений законом термін ніхто із спадкоємців із заявою про відмову від спадщини чи її прийняття в нотаріальну контору не звертався.

26.02.2008 року ОСОБА_5 особисто подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину. Факт прийняття спадщини, факт вступу у володіння і розпорядження спадковим майном підтверджувався наявністю у спадкоємця ощадної книжки та свідоцтва про право власності на майновий пай спадкодавця, що було особистим майном померлого.

Зазначені документи, відповідно до п. 113 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції 1994 року, є підтвердженням факту вступу у володіння спадковим майном. Такі документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

При цьому, згідно ч. 4 п. 112 Інструкції (1994 року) та ч. 3 п. 210 Інструкції (в редакції 2004 року) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Державний нотаріус, при видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину правильно застосував положення Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (1994 року) в силу п. п. 4 - 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) та часу виникнення спірних відносин.

Щодо наявності у спадковій справі заяв про відмову від спадщини від ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, на які посилається суд апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України (1963 року) вказані спадкоємці вважалися такими, що відмовилися від спадщини, оскільки на час подання заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини не вчинили жодних дій, передбачених ст. 549 цього Кодексу.

Таким чином, на момент видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину вказані заяви юридичного значення не мали, їх приєднання до матеріалів спадкової справи не є порушенням норм, що регулюють спірні правовідносини, оскільки їх наявність свідчить лише про відсутність заперечень інших спадкоємців щодо оформлення спадкових прав ОСОБА_5.

Крім того, згідно змісту вказаних заяв спадкоємці стверджували, що встановлений законом шестимісячний строк на прийняття ними спадщини пропущено, звертатися до суду для продовження цього терміну останні не збираються і на оформлення своїх спадкових прав не претендують.

Жодних вказівок про відмову від спадщини на користь іншої особи заяви не містять. Тому, висновки суду апеляційної інстанції, викладені в окремій ухвалі щодо необхідності особистої подачі нотаріусу таких заяв, є невірними.

Висновки апеляційного суду щодо порушення державним нотаріусом вимог ст. 47 Закону України "Про нотаріат", п. 22 Інструкції (2004 року) щодо прийняття у спадкову справу заяви, оформлену друкованим текстом з допискою, також необґрунтовані, оскільки жодних застережень щодо друкованого тексту чи комбінування письма/друку вказані норми не містять. При цьому, з поданої заяви вбачається відсутність підчисток, дописок чи закреслених слів.

Враховуючи викладене, у апеляційного суду були відсутні, передбачені законом підстави для постановлення окремої ухвали у відношенні державного нотаріуса.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 342 ЦПК суд касаційної інстанції скасовує ухвалу, якщо вона постановлена всупереч нормам процесуального права.

За таких обставин, касаційну скаргу слід задовольнити, окрему ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07.12.2010 року скасувати.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалила:

Касаційну скаргу державного нотаріуса Буської державної нотаріальної контори Дячик Алли Володимирівни задовольнити.

Окрему ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07.12.2010 року скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Г. В. Юровська

Судді:

О. В. Умнова

 

Т. Л. Ізмайлова

 

О. В. Кафідова

 

А. О. Лесько



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату