Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання протиправними деяких пунктів Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, затвердженого наказом Мінюсту від 23 березня 2011 року N 888/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

17.10.2011 р.

N 2а-7240/11/2670

 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої - судді Власенкової О. О., суддів - Бояринцевої М. А., Григорович П. О. у порядку письмового провадження розглянув та вирішив адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправним акта.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати такими, що не відповідають нормативно-правовому акту вищої юридичної сили пункти 7, 8.1.3, 8.2.3, 9, 10.4 та 10.5 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Мінюсту від 23 березня 2011 року N 888/5, та зобов'язати Мін'юст в розумні строки привести зазначене Положення у відповідність до Закону України "Про нотаріат".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в оскаржуваній частині назване Положення не узгоджується з приписами Закону України "Про нотаріат" і є необґрунтованим.

У судовому засіданні 28 вересня 2011 року позивач підтримав заявлений позов, просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно зі статтею 171 КАС України відповідачем забезпечено опублікування в "Офіційному віснику України" від 24 червня 2011 року N 45 оголошення про відкриття провадження у цій адміністративній справі, а тому вважається, що усі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання 28 вересня 2011 року представника відповідача та відсутністю потреби заслухати в судовому засіданні пояснення свідка та експерта суд на підставі частини 6 статті 128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

29 вересня 2011 року до суду надійшло письмове заперечення представника відповідача на позовну заяву ОСОБА_1, в якому спростовуються доводи позивача про протиправність оскаржуваного акта.

Ознайомившись із матеріалами справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Відповідно до свідоцтва від 10 квітня 1996 року N 2160, виданого Мін'юстом, ОСОБА_1 має право займатись нотаріальною діяльністю.

23 квітня 1996 року управлінням юстиції в місті Києві зареєстровано приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1, про що видане реєстраційне посвідчення від 23 квітня 1996 року N 102, згідно з яким адресою розташування робочого місця приватного нотаріуса ОСОБА_1 є АДРЕСА_1.

Таким чином, позивач є приватним нотаріусом, а, отже, суб'єктом правовідносин, у яких застосовується Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності (далі - Положення), затверджене наказом Мінюсту від 23 березня 2011 року N 888/5.

Положенням встановлюється єдиний підхід до організації нотаріальної діяльності для покращення якості обслуговування населення, вільного доступу до таємниці при вчиненні нотаріальних дій, суворої схоронності нотаріальних документів, печатки та штампів приватного нотаріуса, спеціальних бланків нотаріальних документів та архіву нотаріуса. Водночас ним встановлюються вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Згідно з пунктом 2 Положення вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса установлюються в рамках реалізації Мін'юстом повноважень, передбачених статтями 21, 24 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон), виходячи з переліку умов, визначених статтею 25 Закону.

У відповідності до статті 21 Закону державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні порядку допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії та які здійснюють контроль за організацією нотаріату і нотаріальною діяльністю в Україні, перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні розмірів плати за надання додаткових інформаційно-технічних послуг та порядку її справляння.

Контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Мін'юстом, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Частиною 2 статті 24 Закону передбачено, що вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановлюються Мін'юстом.

Частиною 5 статті 33 Закону Мін'юсту також надане право затверджувати порядок перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства.

Окрім Закону, повноваження Мін'юсту у сфері нотаріальної діяльності визначені Положенням про Міністерство юстиції України (далі - Положення про Мін'юст), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року N 1577.

Так, підпунктом 24 пункту 4 Положення про Мін'юст до повноважень цього центрального органу виконавчої влади віднесено: організацію роботи установ нотаріату, перевірку їх діяльність і вжиття заходів до її поліпшення, здійснення керівництва державними нотаріальними конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, видання та анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, здійснення державного регулювання нотаріальною діяльністю, зокрема, встановлення порядку допуску громадян до її впровадження та інш.

Згідно з пунктом 8 Положення про Мін'юст визначено, що назване Міністерство у межах своїх повноважень, на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Отже, наказ про затвердження Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, виданий Мін'юстом в межах його повноважень.

Разом з тим суд прийшов до висновку про протиправність та необґрунтованість окремих норм Положення, які оскаржує позивач, що пояснюється таким.

Стосовно пункту 7 Положення.

За змістом статті 25 Закону приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Згідно з пунктом 3 Положення сертифікація робочого місця (контори) - перевірка приміщення на предмет відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам, передбаченим статтею 25 Закону, та визнання його придатним для використання як робоче місце приватного нотаріуса з метою учинення нотаріальних дій.

Пункт 6 Положення передбачає, що проведення сертифікації приміщення, в якому розташоване робоче місце (контора) приватного нотаріуса, та перевірка його відповідності вимогам Закону та цього Положення проводяться уповноваженими працівниками управлінь юстиції:

- при реєстрації приватної нотаріальної діяльності;

- у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса. Наведене узгоджується з частиною 3 статті 25 Закону, якою встановлено, що до початку нотаріальної діяльності приватним нотаріусом, а також у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, Головним управлінням юстиції Мінюсту в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі протягом 15 днів з моменту отримання заяви про зміну адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса проводиться перевірка відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам, за результатами якої складається акт про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Відтак, вказана норма Закону містить вичерпний перелік підстав для проведення перевірки відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса та не надає повноважень Мін'юсту щодо розширення цього переліку, а також не передбачає складення регіональними органами юстиції будь-яких довідок до акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, всупереч вказаній нормі Конституції України та частині 3 статті 25 Закону Мін'юст вийшов за межі наданих йому повноважень та оскаржуваним пунктом 7 Положення визначив додаткові підстави для проведення перевірки робочого місця нотаріуса, встановивши, що робоче місце нотаріуса підлягає перевірці також у разі:

- укладення приватним нотаріусом договору про співпрацю з іншим приватним нотаріусом,

- поновлення приватної нотаріальної діяльності після зупинення терміном більше ніж на 60 днів,

- підписання приватним нотаріусом з особою трудового або цивільно-правового договору,

а також передбачив необхідність складення за результатами такої перевірки довідки, яка є невід'ємною частиною акта про сертифікацію робочого місця нотаріуса, з яким укладено договір про співпрацю, трудовий договір, цивільно-правовий договір або діяльність якого зупинялась на підставі статті 291 Закону.

При цьому, стверджуючи про правомірність пункту 7 Положення, відповідач помилково ототожнює підстави для проведення перевірки робочого місця (контори) приватного нотаріуса із вимогами до робочого місця, та помилково обґрунтовує свої доводи Порядком перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, затвердженим наказом Мін'юсту від 24 грудня 2008 року N 2260/5, який є нормативно-правовим актом такої ж юридичної сили, що й оскаржуване Положення, а тому не може застосовуватись при вирішенні судом цієї справи.

За змістом частин 8, 9 та 11 статті 171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт, прийнятий суб'єктом владних повноважень, незаконним або таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а також нечинним повністю або в окремій частині. А згідно з частиною 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що, пункт 7 Положення суперечить частині 3 статті 25 Закону, отже є незаконним та підлягає визнанню нечинним.

Стосовно пункту 8.1.3 Положення.

Частиною 2 статті 25 Закону встановлено, що робоче місце (контора) приватного нотаріуса має забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці.

Відповідно до статті 8 Закону нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 Закону, а також стажист нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Оскаржуваним пунктом 8.1.3 Положення Мін'юст встановив, що якщо стіни робочого кабінету нотаріуса зроблені з металопластикових або інших конструкцій, вони повинні бути непрозорими.

Зважаючи на вимоги Закону щодо обов'язку дотримання нотаріальної таємниці, суд вважає, що пункт 8.1.3 Положення не суперечить цим вимогам та є обґрунтованим, оскільки забезпечує реалізацію приватним нотаріусом нотаріальної таємниці шляхом позбавлення сторонніх осіб, які знаходяться поруч з кабінетом приватного нотаріуса, можливості візуального спостереження за вчиненням приватним нотаріусом нотаріальних дій та складеними ним документами.

За таких обставин, вимога позивача про визнання пункту 8.1.3 Положення таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Стосовно пункту 8.2.2 Положення.

Згідно з частиною 10 статті 24 Закону час прийому громадян приватним нотаріусом повинен становити не менше п'яти годин на день і п'яти робочих днів на тиждень за виключенням обставин, за яких нотаріус з незалежних від нього причин не може здійснювати такий прийом.

Крім того, пунктами 2, 5 та 6 частини 2 статті 25 Закону передбачено, що робоче місце (контора) приватного нотаріуса має давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність; кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах та бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті.

За таких обставин пункт 8.2.2 Положення, згідно з яким приватний нотаріус має здійснювати прийом громадян в окремому робочому кабінеті і такий прийом громадян проводиться не менше п'яти годин на день і п'яти робочих днів на тиждень, повністю узгоджується з вимогами статей 24 та 25 Закону, а тому підстави для визнання його незаконним у суду відсутні.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що визначення пунктом 8.2.2 Положення тривалості проведення приватним нотаріусом прийому громадян не стосується вимог до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, оскільки зазначене питання стосується питань організації нотаріальної діяльності, повноваження щодо контролю за якою надані Мінюсту Законом та реалізовані ним шляхом видання оскаржуваного Положення.

Стосовно пункту 8.2.3 Положення.

Пунктом 8.2.3 Положення визначено, що кожен нотаріус повинен мати окремий робочий кабінет площею не менше 10 квадратних метрів.

Наведені вище норми пунктів 2, 5 та 6 частини 1 статті 25 Закону зобов'язують приватного нотаріуса мати окреме робоче місце від робочого місця іншого приватного нотаріуса та від робочого місця технічного персоналу.

Оскільки частина 2 статті 24 Закону надає повноваження Мін'юсту встановлювати вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, то визначення відповідачем розміру робочого кабінету приватного нотаріуса належить до його повноважень.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованим визначення Мін'юстом площі робочого кабінету приватного нотаріуса у розмірі не менше 10 квадратних метрів з огляду на таке.

Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, якими встановлюються гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (далі - Правила), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10 грудня 1998 року N 7, поширюються на умови й організацію праці при роботі з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок (ЕПТ), що використовуються в електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ) колективного використання та персональних ЕОМ (ПЕОМ) та містять гігієнічні й ергономічні вимоги до організації робочих приміщень та робочих місць, параметрів робочого середовища, дотримання яких дасть змогу запобігти порушенням у стані здоров'я користувачів ЕОМ та ПЕОМ.

Пунктом 2.3 Правил встановлено, що площа на одне робоче місце має становити не менше ніж 6,0 кв. м, а об'єм не менше ніж 20,0 куб. м.

Очевидним є те, що приватний нотаріус у своїй роботі використовує комп'ютер, копіювально-розмножувальну та іншу техніку, відтак розмір його робочого кабінету не повинен бути менше 6 квадратних метрів. До того ж судом враховується характер роботи приватного нотаріуса, а саме необхідність проведення ним прийому громадян, що зумовлює перебування в робочому кабінеті приватного нотаріуса разом із ним не менше двох осіб, у зв'язку з чим розмір робочого кабінету має забезпечувати належні умови для проведення прийому громадян.

Визначення Мін'юстом площі робочого кабінету приватного нотаріуса у розмірі не менше 10 квадратних метрів сприятиме забезпеченню приватним нотаріусом належних умов для проведення прийому громадян, тому підстави для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним пункту 8.2.3 Положення у суду відсутні.

При вирішенні справи в цій частині суд не застосовує акти, на які посилався відповідач в обґрунтування визначення розміру кабінету приватного нотаріуса, а саме:

- Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року N 42;

- пункт 5.3 НАПБ А.01.001-2004 та ГОСТ "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (ГОСТ 12.1.005-88);

- Державні санітарні норми і правила під час роботи з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 грудня 2002 року N 476 (ДСН 3.3.096-02).

Наведене обґрунтовується тим, що названі акти визначають вимоги до виробничих приміщень, робочої зони підприємств народного господарства та також вимоги до умов праці працівників, що займаються виготовленням, експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом обладнання, при роботі якого виникають постійні магнітні поля (далі - ЕМП) та електромагнітні випромінювання (далі - ЕМВ) у діапазоні частот від 50,0 Гц до 300,0 ГГц.

Стосовно пункту 9 Положення.

Відповідно до пункту 9 Положення біля входу у приміщення повинна знаходитись інформаційна вивіска, що ідентифікує робоче місце (контору) приватного нотаріуса. Вивіска має містити інформацію про державу Україну, Міністерство юстиції України, найменування головного управління юстиції, до сфери діяльності якого належить нотаріус, найменування нотаріального округу, напис "НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА", якщо приватний нотаріус має контору (працюють два та більше приватних нотаріусів),або "НОТАРІУС", якщо нотаріус працює одноособово.

Суд не погоджується з доводами позивача про протиправність пункту 9 Положення в частині зазначення на вивісці слів "Міністерство юстиції України та найменування головного управління юстиції, до сфери діяльності якого належить нотаріус", оскільки, як встановлено вище судом, частиною 1 статті 24 Закону до повноважень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі віднесено проведення реєстрації приватної нотаріальної діяльності, а згідно з частиною 21 Закону до повноважень Мін'юсту, Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності здійснюється Мін'юстом.

У зв'язку з викладеним, зазначення на згаданій вище вивісці, яка має інформаційний характер та покликана ідентифікувати робоче місце приватного нотаріуса, слів "Міністерство юстиції України та найменування головного управління юстиції, до сфери діяльності якого належить нотаріус" не суперечить Закону.

Стосовно пункту 10.4 Положення.

Пункт 10.4 Положення визначає перелік інформації, яка повинна міститися в акті про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Зокрема, абзацом 12 цієї норми передбачено, що в акті про сертифікацію робочого місця (контори) зазначаються: наявність та кількість осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів з нотаріусом (нотаріусами), із зазначенням їх посад, освіти, стажу роботи у нотаріуса та дати реєстрації цивільно-правового чи трудового договору (абз. 12 п. 10.4).

На думку суду, зазначення в акті про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса інформації про наявність та кількість осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів не суперечить Закону і є обґрунтованим з огляду на те, що саме від наявності таких осіб залежить дотримання приватним нотаріусом вимог пунктів 5 та 6 частини 2 статті 25 Закону щодо дотримання обов'язку приватного нотаріуса мати окреме робоче місце, в тому числі окреме від робочого місця технічного персоналу.

Стосовно вимоги про необхідність зазначати в акті про сертифікацію робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посади, освіту та стаж роботи у нотаріуса осіб, що працюють за цивільно-правовими або трудовими договорами з нотаріусом, дати реєстрації цивільно-правового чи трудового договору, необхідно зазначити таке.

Вказані відомості, безперечно, стосується питань організації нотаріальної діяльності, що є об'єктом контролю Мін'юсту, однак вони не належать до елементів робочого місця приватного нотаріуса, а також не впливають на дотримання ним вимог до його робочого місця, а тому необхідність зазначати ці відомості в акті про сертифікацію робочого місця є необґрунтованиим.

З урахуванням викладеного вимога позивача про скасування абзацу 12 пункту 10.4 Положення підлягає задоволенню частково, а саме в частині визнання його незаконним та нечинним в частині слів "із зазначенням їх посад, освіти, стажу роботи у нотаріуса та дати реєстрації цивільно-правового чи трудового договору".

Стосовно пункту 10.5 Положення.

Згідно з пунктом 10.5 Положення у висновку (акта про сертифікацію робочого (контори) нотаріуса) зазначається про відповідність (невідповідність) робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам, визначеним статтею 25 Закону та вимогам цього Положення.

Доводи позивача про невідповідність цього пункту Положення в частині слів "та вимогам цього Положення" не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом вище, частиною 2 статті 24 Закону Мін'юст наділений повноваженням встановлювати вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, яке він реалізував шляхом затвердження оскаржуваного Положення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування пункту 10.5 Положення.

Стосовно зобов'язання Мін'юсту привести оскаржуване Положення у відповідність до Закону України "Про нотаріат".

Зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню судом, оскільки приписи КАС України не надають таких повноважень адміністративному суду. До того ж у цій адміністративній справі суд реалізував покладений на нього обов'язок щодо захисту прав та інтересів особи, порушених рішенням суб'єкта владних повноважень, шляхом перевірки цього рішення та визнання незаконними та нечинними окремих норм цього рішення.

Керуючись статтями 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним і нечинним пункт 7 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 року N 888/5.

Визнати незаконним та нечинним абзац 12 пункту 10.4 Положення в частині слів "із зазначенням їх посад, освіти, стажу роботи у нотаріуса та дати реєстрації цивільно-правового чи трудового договору".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 01 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені частиною 1 статті 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 КАС України.

 

Головуюча, суддя

О. О. Власенкова

Судді:

М. А. Бояринцева

П. О. Григорович

 

(Судові прецедентиПостанова, Окружний адміністративний суд, від 17.10.2011, № 2а-7240/11/2670, Адміністративні суди/Окружний адміністративний суд м. Києва)



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату