Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 6 липня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Григор'євої Л. І., Романюка Я. М., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 вересня 2010 року, встановила:

У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати ОСОБА_8, її баба - ОСОБА_9 Після смерті її батька відкрилася спадщина на майно, а саме на земельну частку (пай) площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, а після смерті баби - на будинок та земельну частку (пай).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та баби вона не зверталася, оскільки на той час була неповнолітньою, постійно хворіла, є інвалідом з дитинства. Її мати як законний представник також не зверталась до нотаріальної контори з відповідною заявою в її інтересах у зв'язку з хворобою, інвалідністю та необхідністю догляду за нею, що підтверджується медичними документами.

Їй стало відомо, що документи про право на все спадкове майно після смерті її батька та баби оформив рідний брат батька - ОСОБА_7, чим порушив її право на спадкування майна.

Вважаючи, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки на час відкриття спадщини була неповнолітньою та постійно хворіла, позивачка просила, визнавши причину пропущення зазначеного строку поважною, визначити їй додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті її батька та баби.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 16 вересня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та визначено ОСОБА_6 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька, ОСОБА_8, - два місяці після набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, апеляційний суд визначив позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пп. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу "Спадкове право" застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом пп. 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" положення ст. 1272 ЦК України 2003 року, ч. 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року - 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.

Часом відкриття спадщини є день смерті батька позивачки, ОСОБА_8, - ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Як убачається з архівного витягу з рішення виконавчого комітету Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 30 серпня 2002 року N 2, ОСОБА_7 отримав свідоцтво на спадщину, що відкрилася після смерті його брата - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а. с. 34), тобто спадщина була прийнята одним зі спадкоємців до набрання чинності ЦК України 2003 року.

Оскільки правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року й не мають продовжуваного характеру, спадщина прийнята ОСОБА_7 до набрання чинності цим Кодексом, то застосуванню до спірних правовідносин щодо продовження строку на прийняття спадщини після смерті батька позивачки, ОСОБА_8, підлягав ЦК Української РСР 1963 року.

Частиною 1 ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року передбачено право спадкоємця на продовження строку на прийняття спадщини. Так, строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Вирішення судом питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ЦК Української РСР 1963 року не передбачено.

Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин і положення ЦК України 2003 року, і положення ЦК Української РСР 1963 року, правильно виходив із того, що позивачка довела поважність причин пропущення строку на прийняття спадщини, проте помилково визначив позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, хоча вирішення цього питання вказаним Кодексом не передбачено.

Крім того, апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 на момент смерті своєї баби - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, була неповнолітньою та вважається такою, що прийняла спадщину.

Разом із тим апеляційний суд не врахував, що спадкоємець, який на час відкриття спадщини був неповнолітньою особою, для прийняття спадщини не повинен вчиняти будь-яких дій; його бездіяльність (якщо він не заявив відмову від спадщини впродовж строків, установлених ст. 1270 ЦК України) є юридичним фактом і свідчить про прийняття спадщини, а відтак правові підстави для вирішення судом питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в такому випадку відсутні.

За таких обставин оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, визначених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату