Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання договору дарування частки земельної ділянки та державних актів на земельні ділянки недійсними

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2011 р.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Ткачука О. С.,

суддів - Гончара В. П., Завгородньої І. М., Лесько А. О., Фаловської І. М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, Волинської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 про визнання договору дарування частки земельної ділянки, договору дарування земельної ділянки і Державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування запису реєстрації Державних актів на право власності на земельні ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 7 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 4 листопада 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що 29 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір дарування 400/1928 частки земельної ділянки площею 0,04 га від загальної площі 0,1928 га, що розташована по АДРЕСА_1, та призначена для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і належала позивачу на підставі державного акта на право власності на землю. Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 Позивач уклала вказаний договір з метою набуття права спільної часткової власності на земельну ділянку. Про будь-які дії, пов'язані з виділенням в натурі подарованої ОСОБА_2 частки земельної ділянки, позивачу не було відомо. Після укладення договору дарування вона продовжувала користуватися цілою земельною ділянкою. На початку квітня 2010 року позивач дізналася, що в листопаді 2008 року без її відома та згоди земельну ділянку площею 0,04 га було виділено в натурі із земельної ділянки, що належала їй і відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності. ОСОБА_2 виготовив на вказану земельну ділянку державний акт та подарував її відповідачу ОСОБА_3, який у свою чергу продав цю земельну ділянку третім особам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Позивач стверджувала, що договір дарування між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладений під впливом обману та помилки щодо обставин, що мають істотне значення, а саме, щодо природи правочину, прав і обов'язків сторін, оскільки вона мала намір укласти договір дарування, за яким у неї з ОСОБА_2 виникло б право спільної часткової власності на земельну ділянку. Наміру подарувати ОСОБА_2 виділену к натурі частину земельної ділянки вона не мала. Крім того, укладений договір суперечить вимогам частин 1, 4 ст. 203 ЦК України, оскільки земельним законодавством не передбачено такого об'єкта земельних відносин, як частка земельної ділянки, тому договір дарування частки земельної ділянки посвідчений нотаріусом з порушенням вимог закону.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 7 вересня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 4 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Постановлено скасувати запис реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД N 329570, виданого 18 листопада 2008 року ОСОБА_2 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 18 листопада 2008 року за N 010809300171. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, скасовуючи запис реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД N 329570, виданого 18 листопада 2008 року ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним державного акта виданого на ім'я ОСОБА_2, з чим погодився й апеляційний суд, суд першої інстанції виходив з того, що законом непередбачено способу захисту цивільних прав та інтересів, шляхом визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки.

При цьому суд проігнорував вимоги частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, котра передбачає його обов'язок сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим, свої висновки у справі суди сформулювали без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах. Норми матеріального та процесуального права суд застосував неправильно.

Зокрема, судами встановлено, що 29 вересня 2008 року приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 посвідчено договір дарування частки земельної ділянки відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 400/1928 частки земельної ділянки площею 0,04 га від загальної площі 0,1928 га, котра належить дарувальнику на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД N 662662. При цьому в договорі - дарування проведено виділ із земельної ділянки ОСОБА_2 із ділянки ОСОБА_1.

(т. 1 а. с. 17-18)

ОСОБА_2 18 листопада 2008 року на підставі договорів дарування земельної ділянки від 29 вересня 2008 року за N 2541 та 2545 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД N 329570 щодо земельної ділянки площею 0,04 га, розташованої по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, а також акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД N 329571 щодо земельної ділянки площею 0,03 га, розташованої по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для особистого підсобного господарства. Акти зареєстровано в Книзі реєстрації записів реєстрації державних актів на право власності на землю за N 010809300171 і N 010809300172.

(т. 1 а. с. 168 - 169)

Як встановлено судами, при складанні та видачі державного акта серії ЯД N 329570 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 було допущено ряд порушень.

Зокрема, порядок складання, видачі та реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки передбачено Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 (далі Інструкція).

Зокрема, пункт 2.2 Інструкції передбачає, що підготовчі роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включають, у тому числі, аналіз договору, що посвідчує перехід права власності на землю. Згідно з п. 2.10 Інструкції до державного акта на право власності на земельну ділянку, видається співвласникам, обов'язково додається затверджений список співвласників. Відповідно до пункту 2.14 Інструкції у разі відчуження земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право власності на земельну ділянку підписує відповідний державний орган земельних ресурсів на підставі копії відповідного договору, вірність якої засвідчена нотаріусом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку, з якої вбачається, що він видається на одну земельну ділянку її власнику або особі, уповноваженій співвласниками земельної ділянки. У разі оформлення права спільної власності на земельну ділянку, до державного акта, виданого одному із співвласників, додається список решти співвласників.

Разом з тим, в порушення вказаних вимог Інструкції під час підготовчих робіт із складання відповідачу ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку проігноровано зміст договору про дарування частки земельної ділянки, внаслідок якого ОСОБА_2 став співвласником земельної ділянки, і складено ОСОБА_2 окремий державний акт на земельну ділянку. Крім того, технічну документацію для складання державного акта виготовлено без згоди іншого співвласника, без договору про спільну часткову власність на земельну ділянку, про виділ частки земельної ділянки в натурі, без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

У той же час суди взагалі не дослідили інші обставин справи та не врахували вимоги закону що регламентували спірні правовідносини на час їх виникнення.

Так, відповідно до статті 81 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 4 червня 2008 року) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 86 того ж Кодексу передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. При продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону (ст. 88 ЗК України).

Суди не врахували вказаних вимог закону і не дослідили питання про те, чи були забезпечені права ОСОБА_1 у даних правовідносинах, у тому числі переважне право купівлі частки,котра була продана третій особі.

Вказуючи у своєму рішенні про порушення прав позивача, суд першої інстанції належним чином не дослідив правової природи спірних правовідносин та не вжив заходів для з'ясування і уточнення підстав звернення ОСОБА_1 до суду, а також для захисту її прав, як власника землі. При цьому, суди не звернули уваги на те, що згідно витягу з земельного електронного кадастру від 9 листопада 2010 року, за кадастровим номером 0725785601:01:001:0227 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА N 662662 від 13 квітня 2006 року, ОСОБА_1, на праві приватної власності продовжує належати в цілому земельна ділянка площею 0,1928 га, яка розміщена у АДРЕСА_1.

Апеляційний суд порушення закону, що були допущені судом першої інстанції не усунув і залишив в силі рішення районного суду. Крім того, суд другої інстанції в порушення вимог ст. ст. 303 і 315 ЦПК України усі доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не перевірив, а зосередився лише на обговорені питання про дійсність договору дарування від 29 вересня 2008 року. При цьому поза межами апеляційного розгляду залишилися твердження ОСОБА_1 про порушення районним судом процесуального закону.

За таких обставин судові рішення, ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не можуть вважатися законними та обґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 7 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 4 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату