Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Щодо користування Єдиним реєстром заборон відчуження об'єктів нерухомого майна
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
01.06.2011 р.    N 2а-4616/11/2670



Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді Шейко Т. І., суддів Шрамко Ю. Т. Пісоцької О. В., при секретарі судового засідання Деруга Н. О. вирішив адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання нечинною окремої частини нормативно-правового акта, за участю представників сторін: від позивача: - ОСОБА_2 (за довіреністю); від відповідача: - ОСОБА_3 (за довіреністю).
Встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив визнати нечинним абзац 4 глави 3 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в частині обов'язку подання заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна судами.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, як ліквідатор у справі про банкрутство позбавлений можливості виконувати свої обов'язки, а саме, щодо розпорядження обтяженим майном банкрута, оскільки норми Інструкції на суд покладають обов'язок вчиняти певні дії, в той час, як основним завданням / ціллю суду в Україні є здійснення правосуддя. Крім того, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено надання судом заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень посилався на безпідставність позовних вимог та помилкове усвідомлення позивачем норм Інструкції.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, унесення (одержання) інформації до (з) нього встановлений Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України N 31/5 від 09.06.99 (у редакції наказу N 85/5 від 18.08.2004) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 р. за N 1020/9619.
Відповідно до п. 1.1 Положення Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: - накладені заборони та арешти нерухомо майна; - вилучення записів про заборони, арешти; - видані витяги з Реєстру заборон.
Відповідно до п. 2.1, пп. 2.1.2 Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається: - державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна; - судами (крім третейських судів) і слідчими органами у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту); - органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).
З метою практичної реалізації норм вищенаведеного Положення наказом Міністерства юстиції України N 85/5 від 18.08.2004 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України N 1021/9620 18 серпня 2004 р. розроблена Інструкція про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Зокрема, в абзаці 4 глави 3 Інструкції (Вилучення запису з Реєстру), який оскаржує позивач, зазначено, що заява про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна подається державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, судами (крім третейських судів), слідчими органами, органами державної виконавчої служби та іншими особами, які передбачені Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Позивач вважає, що посилання у зазначеному пункті на суди порушує його права, як ліквідатора у справі про банкрутство, оскільки позбавляє його можливості звернутись до реєстратора самостійно.
Таку думку позивача суд вважає помилковою.
Так, у відповідності з п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраторами Реєстру заборон є: - державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; - державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна або про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна від органів та посадових осіб, зазначених в п. 2.1.2 Положення.
Відповідно до п. 2.2 Положення, органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2 - 2.1.3 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
З аналізу вказаних норм вбачається, що органи чи особи, які звернулись до реєстратора з заявою про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, за сплином обставин, які були підставою для такого обтяження, звертаються з заявою про вилучення обтяження з Реєстру. І, оскільки, суди мають повноваження щодо накладення арешту на майно, відповідно, мають повноваження щодо його зняття. Тому звернення судів в таких випадках з заявою про вилучення обтяження з Реєстру, є цілком обгрунтованим.
Крім того, Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Інструкція про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлюють вимоги саме для реєстраторів щодо порядку та процедури внесення відомостей до Реєстру про реєстрацію обтяження або ж про вилучення з Реєстру такого обтяження, зокрема, щодо форми заяви, відповідно до якої реєстратори мають приймати інформацію.
Заява - це документ, що передбачає наявність вичерпної інформації про об'єкт обтяження та забезпечує упорядковане внесення реєстраторами відомостей до Реєстру заборон.
Тобто внесення інформації до Реєстру заборон є своєрідним механізмом поширення відомостей про існування того чи іншого обтяження та не може розглядатися як процесуальна дія суду, оскільки лише підвищує ефективність обтяження та покликана забезпечити потреби держави, фізичних і юридичних осіб у актуальній і точній інформації про наявність/відсутність обтяжень щодо нерухомого майна.
Таким чином, посилання в абзаці 4 глави 3 Інструкції на судовий орган, який, на рівні з іншими, зазначеними в Положенні та Інструкції органами чи особами, має право подавати заяви про вилучення з Реєстру обтяження об'єкта нерухомого майна, жодним чином не порушує прав позивача при виконанні ним обов'язків ліквідатора.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства - відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:
У позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
 
Головуючий, суддя    Т. І. Шейко
Судді:    Ю. Т. Шрамко
     О. В. Пісоцька



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату