Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання недійсними довіреності, договору дарування, договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки
ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ У СКЛАДІ
УХВАЛА
від 23 листопада 2011 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Пшонки М. П., суддів - Макарчука М. А., Маляренка А. В., Писаної Т. О., Юровської Г. В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності, виселення, зняття з реєстрації; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, кредитної спілки "Перший кредитний альянс", треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання недійсними довіреності, договору дарування, договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2011 року, встановила:
У лютому 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2005 року, укладеного між ним та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4, і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, він є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що колишній власник квартири ОСОБА_4 добровільно відмовляється звільнити належну йому квартиру, ОСОБА_3 просив зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди у користуванні власністю; виселити останню зі спірної квартири та зобов'язати відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсними договір іпотеки, укладений між нею та кредитною спілкою "Перший кредитний альянс" 29 липня 2005 року, доручення на ім'я ОСОБА_5, а також договір купівлі-продажу належної їй квартири, укладений від її імені між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.
Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до свідоцтва про право власності їй належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка є єдиним місцем її проживання, і наміру продавати її вона не мала. Квартира вибула з її власності поза її волею, унаслідок шахрайських дій з боку ОСОБА_8 та працівників кредитної спілки "Перший кредитний альянс". 29 липня 2005 року ОСОБА_6 уклала з кредитною спілкою кредитний договір N 161/02, за умовами якого й отримала кредит у сумі 115 тис. грн. строком на два роки під 29 % річних, який не мала наміру повертати, про що було відомо кредитній спілці, оскільки остання неодноразово користувалася її послугами, брала кредити, які не повертала. Обов'язковою умовою надання ОСОБА_8 кредиту за цим договором була передача в іпотеку належної ОСОБА_4 квартири. У зв'язку із чим вона виступила майновим поручителем.
29 липня 2005 року між нею та кредитною спілкою "Перший кредитний альянс" був укладений договір іпотеки, за умовами якого з метою забезпечення виконання взятих на себе ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 передала в іпотеку належну їй однокімнатну квартиру. Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. У цей самий день, 29 липня 2005 року, цим самим нотаріусом ОСОБА_7 було посвідчено довіреність на ім'я ОСОБА_5 на право розпорядження спірною квартирою від імені ОСОБА_4. 20 жовтня 2005 року за договором купівлі-продажу її квартира була продана представником кредитної спілки ОСОБА_9 ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що кредитний договір, договір іпотеки, довіреність, а також договір купівлі-продажу спірної квартири були укладені нею під впливом обману, у результаті зловмисної домовленості між відповідачами, а саме між кредитною спілкою та ОСОБА_6, яка вже неодноразова брала кредити під заставу чужих квартир та не повертала їх, що підтверджується постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві про порушення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 просила визнати зазначені договори недійсними на підставі ст. ст. 215, 216, 230, 234 ЦК України.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року позов ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено: зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1; виселено ОСОБА_4 із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення та зобов'язано відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреності, договору дарування, договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2011 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про зняття ОСОБА_4 з реєстраційного обліку скасовано та провадженні в справі в цій частині позовних вимог закрито; в решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задоволення її зустрічного позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судами встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4, яка за договором іпотеки від 29 липня 2005 року виступила майновим поручителем у забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним між нею та КС "Перший кредитний альянс" 29 липня 2005 року.
Крім того, 29 липня 2005 року ОСОБА_4 уклала нотаріально посвідчений договір доручення N 4338, яким надала ОСОБА_5 право розпоряджатися належною їй на праві власності квартирою; одночасно ОСОБА_4 була підписана заява про роз'яснення їй нотаріусом положень усіх підписаних нею документів та правових наслідків, які можуть виникнути.
Унаслідок невиконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором 13 вересня 2005 року ОСОБА_4 як поручителю направлено лист-повідомлення про те, що у разі прийняття рішення про стягнення загальної суми заборгованості кредитор з 26 вересня 2005 року буде звертатися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису або з листом до повіреного ОСОБА_5 про здійснення реалізації майна з метою задоволення вимог спілки у повному обсязі за рахунок реалізації спірної квартири. Цей лист ОСОБА_4 отримано 13 вересня 2005 року.
20 жовтня 2005 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що надання КС "Перший кредитний альянс" кредиту ОСОБА_6 у розмірі 115 000 грн. проведено відповідно до Положення "Про фінансові послуги" КС "Перший кредитний альянс" в редакції 2004 року та статуту кредитної спілки, а довіреність видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5 не суперечила вимогам договору іпотеки від 29 липня 2005 року та вчинена зі згоди іпотекодержателя.
Також відповідачкою на підтвердження своїх доводів відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України не надано належних й допустимих доказів на підтвердження існування факту злочинної домовленості між ОСОБА_6, КС "Перший кредитний альянс" та ОСОБА_10 відносно неї, а твердження ОСОБА_4 про те, що при підписанні договору іпотеки їй підкладено на підпис довіреність та договір доручення, про існування якого вона дізналась вже після здійснення продажу належної їй на праві власності квартири спростовуються наданими суду письмовими доказами зокрема: листом КС "Перший кредитний альянс" від 13 вересня 2005 року, який відповідачка отримала того ж дня, а також заявою ОСОБА_4 від 29 липня 2005 року про роз'яснення їй нотаріусом положень усіх підписаних нею документів, у тому числі договору доручення, одночасно відповідачці були роз'яснення й можливі правові наслідки вчинення нею цих правочинів.
Тому висновки судів про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсними договору іпотеки та договору доручення є правильними та такими, що відповідають обставинам справи, а також нормам чинного матеріального закону і підтверджуються зібраними по справі доказами.
Крім того, оспорюванні позивачкою правочини: договір іпотеки та договір доручення обґрунтовано не визнані судами на підставі п. 3 ст. 203 та ст. 323 ЦК України недійсними як такі, що вчинені внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, оскільки зазначені правочини були вчинені особисто ОСОБА_4.
Також вірними є висновки суду про те, що договір іпотеки від 29 липня 2005 року не може були визнаний недійсним на підставі ст. 230 ЦК України як такий, що укладений внаслідок обману з боку ОСОБА_6, оскільки остання не була стороною цього договору й відповідно не надано відповідачкою доказів того, що ОСОБА_6 укладала кредитний договір без наміру повернення кредитних коштів, оскільки зі змісту постанови старшого дізнавача ВД ТВМ - 4 Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві старшого лейтенанта міліції Компанець Т. Л. від 10 січня 2006 року ОСОБА_4, хоч і визнана потерпілою, однак у цій постанові відсутні посилання на те, що ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою спонукала ОСОБА_4 закласти свою квартиру у кредит.
Щодо посилань ОСОБА_4 на те, що обман полягає у тому, що ОСОБА_6 не попередила її про те, що нею вже укладено декілька невиплачених кредитних договорів, а тому існує вірогідність задоволення вимог кредитора за рахунок майна, переданого в іпотеку також є безпідставними, оскільки з наданих КС "Перший кредитний альянс" письмових доказів убачається, що ОСОБА_4 тричі виступала майновим поручителем за кредитними договорами і тричі надавала належну їй на праві власності квартиру в іпотеку чи під заставу, й відповідно не можуть бути доказами існування змови між ОСОБА_6 та КС "Перший кредитний альянс".
Крім того, відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 29 липня 2005 року нотаріусом відповідачці були роз'яснені зміст договору іпотеки та договору доручення, зокрема щодо порядку задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, у тому числі у разі застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та усіх інших правових наслідків, які можуть виникнути у зв'язку з цим.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним з підстав вчинення його внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, суди обґрунтовано виходили з того, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника, а саме: що представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.
Так, відповідно до змісту договору доручення від 29 липня 2005 року та довіреності ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_5 від 29 липня 2005 року предметом доручення виступила реалізація від імені та за рахунок відповідачки спірної квартири і погашення ОСОБА_5 за рахунок отриманої від реалізації грошової суми боргу позичальника - ОСОБА_6 перед КС "Перший кредитний альянс" за кредитним договором у повному обсязі, тому підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, не можна визнавати недійсним, оскільки укладення цього договору не є дією, вчиненою усупереч інтересам ОСОБА_4.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суди обґрунтовано виходили з того, що позивач є належним власником спірної квартири та придбав її на законних підставах, тому відповідно до вимог ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своєю власністю, зокрема шляхом зобов'язання відповідачки не чинити йому перешкод у користуванні власністю; виселення її зі спірної квартири, у зв'язку з чим висновки суду про те, що порушені права позивача підлягають поновленню шляхом виселення ОСОБА_4 зі спірної квартири є такими, що відповідають вимогам закону.
Також правильно апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири, оскільки суд першої інстанції зобов'язуючи третю особу в справі - ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку не встановив, чи наявні порушення прав позивача з боку ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Крім того, зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентними, уповноваженими на це органами, зокрема на підставі рішення суду про виселення особи з житлового приміщення і лише в разі відмови цього органу здійснити зняття особи з реєстраційного обліку на підставі рішення суду такі дії можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому КАС України, тому провадження в цій частині позовних вимог ОСОБА_3 судом підставно закрито.
Оскільки рішення апеляційного суду прийнято з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційну скаргу слід відхилити та рішення апеляційного суду залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
 
Головуючий:    М. П. Пшонка
Судді:    М. А. Макарчук
     А. В. Маляренко
     Т. О. Писана
     Г. В. Юровська



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату