Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про звернення стягення на предмет іпотеки

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 26 лютого 2014 року

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Григор'євої Л. І., Онопенка В. В., Романюка Я. М., Гуменюка В. І., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., Лященко Н. П., Патрюка М. В. (за участю: представника ПАТ "ОТП Банк" - Г. С. М., представника ОСОБА_11, ОСОБА_12 - ОСОБА_13, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, треті особи - ОСОБА_16, ОСОБА_17, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за заявою публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2013 року, встановила:

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_17, ОСОБА_16 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 17 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_16 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у формі кредитної лінії в розмірі 259000 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч) доларів США на строк до 17 квітня 2017 року зі сплатою фіксованої процентної ставки, яка становить 11 %. У рахунок забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", і ОСОБА_16 17 квітня 2008 року укладено два договори іпотеки, за умовами яких ОСОБА_16 передав в іпотеку нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. Крім того, 17 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", і ОСОБА_17 укладено договір іпотеки, на підставі якого ОСОБА_17 надав банку в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності, а саме квартиру АДРЕСА_3. ПАТ "ОТП Банк" зазначає, що ОСОБА_16 не виконує умов кредитного договору, унаслідок чого виникла заборгованість зі сплати кредиту, процентів за користування кредитом, яка станом на 6 серпня 2009 року складає 288415 (двісті вісімдесят вісім тисяч чотириста п'ятнадцять) доларів США 30 центів, а також за цей період нараховано пеню в розмірі 84537 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 23 коп.

У процесі розгляду справи ПАТ "ОТП Банк" уточнило свої позовні вимоги й звернулось із позовом до ОСОБА_14, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_15, треті особи: ОСОБА_16, ОСОБА_17, про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування уточнених позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" зазначило, що станом на 5 липня 2012 року власником квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, є ОСОБА_14, власником квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_11 ОСОБА_12, власником квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_15.

Посилаючись на те, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця й має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, заборгованість ОСОБА_16 перед банком станом на 27 березня 2012 року складає 300061 (триста тисяч шістдесят один) долар США 18 центів, з яких заборгованість за кредитом 259000 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч) доларів США, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом за період з 19 листопада 2008 року до 30 листопада 2009 року - 41061 (сорок одна тисяча шістдесят один) долар США 18 центів, та пені в розмірі 58599 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 91 коп., ПАТ "ОТП Банк" просило суд задовольнити його позовні вимоги й звернути примусове стягнення на предмети іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 шляхом визнання за ПАТ "ОТП Банк" права продажу будь-якій особі - покупцеві предмета іпотеки за іпотечними договорами, укладеними 17 квітня 2008 року між банком і ОСОБА_16, а також між банком і ОСОБА_17, з наданням усіх повноважень продавця для задоволення вимог ПАТ "ОТП Банк" у розмірі заборгованості за кредитним договором у розмірі 300061 (триста тисяч шістдесят один) долар США 18 центів та пені в розмірі 58599 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 91 коп.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2012 року позов задоволено. Звернено примусове стягнення за кредитним договором від 17 квітня 2008 року на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17 квітня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1; на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17 квітня 2008 року - квартиру АДРЕСА_2; на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17 квітня 2008 року - квартиру АДРЕСА_3 - шляхом визнання за ПАТ "ОТП Банк" права продажу будь-якій особі - покупцеві предмета іпотеки з наданням усіх повноважень продавця (у тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягів із реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату тощо) для задоволення вимог ПАТ "ОТП Банк" у розмірі заборгованості за кредитним договором від 17 квітня 2008 року в сумі 300061 долар США 18 центів, що за курсом купівлі-продажу долара США, встановленого НБУ, становить 2300431 (два мільйони триста тисяч чотириста тридцять одна) грн. 98 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк" відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2013 року касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" відхилено, рішення апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року залишено без змін.

У листопаді 2013 року до Верховного Суду України звернулось ПАТ "ОТП Банк" із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 23 Закону України "Про іпотеку", унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ПАТ "ОТП Банк" просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року, залишивши в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2008 року, яка набрала законної сили, фізичну особу - підприємця ОСОБА_17 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, що накладені на майно боржника, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави.

Постановою господарського суду Харківської області від 23 грудня 2008 року, яка набрала законної сили, фізичну особу - підприємця ОСОБА_16 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, що накладені на майно боржника, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави.

У рамках ліквідаційної процедури фізичної особи - підприємця ОСОБА_16 реалізовано все належне йому майно, зокрема: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2.

Квартиру АДРЕСА_1 продано на аукціоні, переможцем якого став ОСОБА_18, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25 червня 2010 року. На підставі договору купівлі-продажу від 22 липня 2010 року цю квартиру відчужено ОСОБА_19, а 1 жовтня 2010 року - відчужено ОСОБА_14.

Квартиру АДРЕСА_2 продано на аукціоні, переможцем якого стала ОСОБА_20, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25 червня 2010 року. 5 липня 2010 року ця квартира відчужена ОСОБА_21, за договором купівлі-продажу від 24 вересня 2010 року вона придбана ОСОБА_11 ОСОБА_12.

У рамках ліквідаційної процедури фізичної особи - підприємця ОСОБА_17 Українсько-Російською товарною біржею 23 квітня 2010 року було проведено аукціон з продажу майна, на якому була продана квартира АДРЕСА_3. Переможцем аукціону став ОСОБА_18 На підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2010 року ОСОБА_18 продав, а ОСОБА_22 придбав зазначену квартиру, яку 17 липня 2010 року відчужив ОСОБА_15.

Станом на 27 березня 2012 року борг ОСОБА_16 перед банком за кредитним договором складає 300061 (триста тисяч шістдесят один) доларів США 18 центів, з яких заборгованість за кредитом 259000 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч) долар США, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом за період з 19 листопада 2008 року до 30 листопада 2009 року - 41061 (сорок одна тисяча шістдесят один) доларів США 18 центів, та пені в розмірі 58599 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 91 коп.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і Закону України "Про іпотеку" кредитор, вимоги якого забезпечені іпотекою, є самостійним учасником у справах про банкрутство та стороною у справі з конкретними правами й обов'язками та має право їх реалізовувати протягом усієї процедури банкрутства позичальника. Оскільки реалізація спірних квартир була проведена в рамках ліквідаційної процедури на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то за рахунок коштів, отриманих від такої реалізації, ПАТ "ОТП Банк" мав право першочергово задовольнити свої вимоги як кредитора. Проте банк не використав свого права, а також не оспорював процедуру банкрутства.

ПАТ "ОТП Банк" зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права в подібних правовідносинах і дійшов протилежного правового висновку, покладеного в основу цього судового рішення.

Для прикладу надало ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року, від 4 липня 2012 року, від 27 лютого 2013 року та від 25 вересня 2013 року у справах про звернення стягнення на заставлене майно.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року зазначено, що 10 серпня 2009 року господарським судом Харківської області винесено постанову, якою ТОВ "Ватерпас Прінт" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. На виконання вказаної постанови ліквідатором товариства було реалізовано майно банкрута шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до аукціонних торгів. Постановою Вищого господарського суду України від 4 листопада 2009 року постанову господарського суду Харківської області від 10 серпня 2009 року скасовано, провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Постановляючи ухвалу від 4 липня 2012 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ установила, що на підставі судового рішення з боржників стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Під час виконавчого провадження щодо виконання зазначеного судового рішення одним із боржників знято з обліку майно, яке належало йому на праві власності й було предметом застави, і реалізовано фізичній особі, яка зареєструвала це майно на своє ім'я.

Вирішуючи спір і постановляючи ухвалу від 27 лютого 2013 року, суд касаційної інстанції встановив, що майно, передане боржником в іпотеку банку в рахунок забезпечення зобов'язань за кредитним договором, було реалізовано в процесі ліквідаційної процедури фізичної особи - підприємця, якого постановою господарського суду Харківської області від 1 січня 2011 року визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру й знято заборону відчуження майна. Однак постановою Харківського апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2011 року постанову господарського суду Харківської області від 1 січня 2011 року скасовано, провадження у справі за заявою фізичної особи - підприємця про визнання банкрутом припинено.

Постановляючи ухвалу від 25 вересня 2013 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ установив, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2009 року ТОВ "Арт Моторс" визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2010 року, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, товариство ліквідовано. Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2011 року судові рішення про визнання товариства банкрутом і його ліквідацію скасовано, провадження в зазначеній справі припинено. За період знаходження справи в стадії касаційного перегляду ТОВ "Східний Союз" здійснило дії щодо виключення запису про обтяження предмета іпотеки та заборону відчуження з відповідних реєстрів і продало спірне майно фізичній особі.

Отже, у судових рішеннях, на які посилається ПАТ "ОТП Банк" як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, установлено відчуження предмета іпотеки з порушенням процедури, натомість у рішенні, яке переглядається, реалізація предметів іпотеки визнана правомірною, тобто судами встановлені різні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Ураховуючи викладене, Верховним Судом України не встановлено, що судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин підстави для задоволення заяви ПАТ "ОТП Банк" та скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2013 року відсутні.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2013 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

 



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату