Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 22 жовтня 2012 року

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі - Журавель В. І., Завгородньої І. М., Іваненко Ю. Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного нотаріуса Я. В. А. про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2012 року, встановила:

У жовтні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати недійсною довіреність від 9 серпня 2004 року, видану від імені ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_5;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_10, від імені якої діяв ОСОБА_5, і ОСОБА_6 від 10 серпня 2004 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_6, від імені якої діяв ОСОБА_5 і ОСОБА_7 від 17 грудня 2004 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_8;

- визнати за ним (позивачем) право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10 і витребувати спірну квартиру у відповідачки ОСОБА_8.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є онуком ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11, ОСОБА_10 належала спірна квартира АДРЕСА_1, яку вона за життя 2 листопада 1998 року заповіла йому. Після смерті бабусі він 13 травня 2005 року звернувся із заявою про прийняття спадщини до Дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори, у зв'язку з чим було відкрито спадкову справу N 280 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 За запитом нотаріуса КП "БТІ м. Донецька" повідомило, що власником спірної квартири є відповідачка ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року. Після отримання цих відомостей він звернувся до Будьоннівського РВ ДМУ УМВС України. Було порушено кримінальну справу N 10-17376 за частиною 1 ст. 190 КК України за фактом шахрайського заволодіння спірною квартирою, досудове слідство по якій до теперішнього часу не закінчено, провадження по справі зупинено.

Як стало йому відомо, 10 серпня 2004 року спірна квартира була продана на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_10 на підставі довіреності від 9 серпня 2004 року, і ОСОБА_6 17 грудня 2004 року між ОСОБА_5, діючим від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності від 17 грудня 2004 року, і ОСОБА_12 укладено наступний договір купівлі-продажу.

25 квітня 2005 року ОСОБА_12 продала квартиру ОСОБА_8, право власності за відповідачкою в КП "БТІ м. Донецька" зареєстровано 28 квітня 2005 року.

Позивач зазначав, що його бабуся ОСОБА_10 ніколи не видавала довіреності на розпорядження її квартирою, за висновками почеркознавчих експертиз в оспорюваній довіреності стоїть підпис не ОСОБА_10, а невідомої особи.

Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2011 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність серії ВВК N 121145, видану 9 серпня 2004 року від імені ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_5, посвідчену державним нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори Я. В. А. за N 3-1503.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у м. Донецьку, укладений 10 серпня 2004 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_10 на підставі довіреності, посвідченої Третьою Донецькою державною нотаріальною конторою 9 серпня 2004 року, та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_13.

Витребувано з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 у м. Донецьку у ОСОБА_8.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_8 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_10 не вчиняла дій, спрямованих на виникнення у ОСОБА_5 повноважень на представництво її інтересів, а тому довіреність від 9 серпня 2004 року є недійсною. Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири було вчинено з використанням недійсної довіреності, то суди дійшли висновку про недійсність договору купівлі-продажу спірного жилого приміщення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, так як вони узгоджуються з матеріалами справи та встановленими обставинами.

Так, відповідно до ст. 237 ЦК України представництво - це є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Судами попередніх інстанцій на підставі висновків експертизи і пояснень експерта ОСОБА_14, наданих в судовому засіданні, установлено, що 9 серпня 2004 року ОСОБА_10 не підписувала доручення на ім'я ОСОБА_5 і довіреність, яка посвідчена державним нотаріусом Я. В. А. серії ВВК N 121145 від 9 серпня 2004 року за N 3-1503 на ім'я ОСОБА_5 є незаконною, оскільки видана невідомою особою на підставі загубленого паспорту ОСОБА_10 На підставі цієї довіреності ОСОБА_5 продав квартиру належну ОСОБА_10 всупереч волевиявленню останньої.

Таким чином, установивши, що довіреність від 9 серпня 2004 року на ім'я ОСОБА_5 ОСОБА_10 не підписувалась, суди дійшли обґрунтованого висновку про недійсність оспорюваного договору купівлі продажу, оскільки відсутність належним чином оформленої довіреності свідчить про відсутність волевиявлення останньої, направленого на укладення спірного договору, що відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України суперечить загальним засадам, додержання яких є необхідним для чинності правочину і згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України призводить до недійсності договору купівлі-продажу.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити, рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату