Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання заповіту подружжя недійсним

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 16 січня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Дьоміної О. О., суддів - Дем'яносова М. В., Касьяна О. П., Кафідової О. В., Коротуна В. М., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання заповіту подружжя недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2012 року, встановила:

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання заповіту подружжя недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 листопада 2008 року він дізнався про заповіт подружжя укладений 03 березня 2006 року, згідно з яким він зі своєю дружиною заповідали ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної сумісної власності. Вважав, що заповіт укладено з ініціативи племінниці позивача ОСОБА_7, рідної сестри ОСОБА_6. На момент укладення правочину він був інвалідом 1 групи, мав похилий вік. Його дружина була тяжко хворою людиною і після інсульту була прикута до ліжка. Він не мав намірів позбавляти себе права на належну йому частку в спільній власності та права на зміну заповіту.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного Харківської області від 11 жовтня 2012 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2012 року скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним заповіт подружжя, укладений 03 березня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрів за N 1247.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції як помилково скасоване апеляційним судом.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказував на те, що позивач не довів підстави свого позову щодо помилки при укладенні правочину. Крім того, звернув увагу на те, що позивач вже звертався до суду про визнання заповіту недійсним, але вказував інші підстави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладаючи заповіт, подружжя помилялися у його сутності, оскільки на час складання були літніми та хворими людьми.

Такі висновки суду апеляційної інстанції зроблені помилково.

Як встановлено судами та не спростовується матеріалами справи, 03 березня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено заповіт подружжя, згідно з яким позивач зі своєю дружиною заповідали ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної сумісної власності. Дружина позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1. 16 січня 2009 року позивач одружився з ОСОБА_9 та вважав заповіт недійсним.

Відповідно до ст. ст. 1233, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження її фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно зі статтею 1243 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до статей 202, 1233, 1243 ЦК України заповіт подружжя є односторонньою угодою (дією однієї сторони, яка представлена двома особами), в якій непередбачено жодних умов і зобов'язань для спадкодавців за їх життя, і може мати негативний наслідок лише після смерті спадкодавців для інших осіб у вигляді позбавлення права на спадщину, а не для заповідача.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту - ч. 3 ст. 1243 ЦК України.

Судом першої інстанції вірно було встановлено та підтверджено поясненнями сторін, що позивач був присутній під час звершення нотаріальної дії, віддавав значення своїх дій, обізнаний про наслідки такого правочину, в заповіті роз'яснені вимоги цивільного законодавства, що підтверджується підписами подружжя у спірному заповіту.

Про насильницькі дії сторонніх осіб, щодо примусового підписання спірного заповіту судами не встановлено.

Скасовуючи рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції обмежився лише переліком захворювань позивача, його літнім віком, інвалідністю та помилкою у сутності укладеного заповіту, тобто необізнаністю стосовно суті заповіту.

З огляду на вищевикладене судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим та відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2012 року - скасувати, залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату