Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

РІШЕННЯ

від 25 вересня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Ткачука О. С., суддів - Колодійчука В. М., Савченко В. О., Умнової О. В., Фаловської І. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Добробут", третя особа - відділ Держземагенства України у Кобеляцькому районі Полтавської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Добробут" на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 квітня 2013 року, встановила:

У січні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 1 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Здобуток", реорганізованого в подальшому в ТОВ "Агрофірма "Добробут", площею 2,92 га (ділянка НОМЕР_1), розташованої в адміністративних межах Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Позов мотивований тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,92 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. 1 квітня 2008 року між позивачем та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут", яке в подальшому реорганізовано в ТОВ агрофірму "Добробут" було укладено договір оренди землі площею 2,92 га, який 15 грудня 2010 року зареєстрований у Кобеляцькому відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України". Відповідно до умов даного договору, складеного відповідачем 1 квітня 2008 року, земельна ділянка передана в строкове платне користування. Відповідно до п. 41 даного договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Акт прийому-передачі був підписаний в день укладення договору, тобто 1 квітня 2008 року. Позивач вказує на те, що при укладенні договору сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", в тому числі і умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 1 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Здобуток", реорганізованого в подальшому в ТОВ "Агрофірма "Добробут", площею 2,92 га (ділянка НОМЕР_1), розташованої в адміністративних межах Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що спірний договір оренди землі є укладеним та набрав чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 15 грудня 2010 року, на вказану дату діяла редакція ст. 15 Закону України "Про оренду землі", до якої у якості обов'язкової умови вже було віднесено і умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною 2 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 квітня 2008 року між ОСОБА_5 та СТОВ "Здобуток", правонаступником якого є ТОВ агрофірма "Добробут" укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки.

Акт приймання-передавання земельної ділянки сторони підписали також 1 квітня 2008 року.

Договір зареєстровано у Кобеляцькому районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства Центру Державного земельного кадастру 15 грудня 2012 року.

Застосовуючи ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, згідно із Законом України від 16 вересня 2008 року N 509-VI), суди попередніх інстанцій не врахували, що договір оренди земельної ділянки підписано сторонами 1 квітня 2008 року.

На час виникнення спірних правовідносин (підписання договору та його державної реєстрації) був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, яким передбачено, що державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки є певною процедурою, яка займає визначений проміжок часу. Тобто підписання договору оренди та його державна реєстрація можуть не збігатися у часі.

При визначенні закону, який регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що необхідно застосовувати закон, що діяв на момент укладення договору, оскільки своїм підписом сторони узгодили істотні умови договору відповідно до закону, чинного на час саме підписання.

Процедура державної реєстрації договору оренди передбачає, що будь-які зміни і доповнення до договору, які узгоджені сторонами, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому для реєстрації договорів оренди.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У ст. 15 Закону України "Про оренду землі", яка була чинною на час підписання сторонами договору оренди, тобто станом на 1 квітня 2008 року, істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року N 220 затверджено Типовий договір оренди землі.

Відповідно до загальних положень теорії права типовий договір - затверджена компетентним органом письмова форма договору із заздалегідь визначеними умовами. Норма про використання типового договору є диспозитивною, а отже, його використання проводиться за волею сторін, вираженою у цивільному договорі.

Відповідно до ст. 630 ЦК України договором може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Таким чином, положення типових договорів можуть застосовуватись незалежно від умов цивільно-правового договору, на що суди не звернули уваги.

Суди не врахували зазначені вимоги ЦК України та Закону України "Про оренду землі", не дослідили договору оренди земельної ділянки від 1 квітня 2008 року, у п. 17 якого передбачено умови збереження земельної ділянки, що є предметом оренди, у п. 18 та п. 19 - умови і строки передачі земельної ділянки, а у п. 25 та п. 26 - обмеження (обтяження) земельної ділянки.

Вказані умови сторонами погоджено відповідно до вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору.

Суди не звернули уваги, що на час укладання договору оренди ст. 15 Закону України "Про оренду землі" не передбачала таких істотних умов як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а вказані зміни внесені до ст. 15 законами України від 16 вересня 2008 року N 509-VI та від 7 липня 2011 року N 3613-VI.

Інших підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним позивачем, зокрема у доповненій позовній заяві, не наведено.

Оскільки обставини справи не потребують додаткової перевірки, разом з тим, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, постановлені ними судові рішення підлягають скасуванню відповідно до ст. 341 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Добробут" задовольнити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 квітня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Добробут", третя особа: відділ Держземагенства України у Кобеляцькому районі Полтавської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату