Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання права власності на земельну ділянку

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 15 січня 2014 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Штелик С. П., суддів - Касьян О. П., Кафідова О. В., Парінова І. К., Ступак О. В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Процівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року, встановила:

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до Процівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7 До складу спадщини увійшла земельна ділянка площею 0,025 га, що знаходиться на території садового товариства "Політехнік-1" Процівської сільської ради Київської області, яку остання придбала за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2003 року. 17 липня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 винесено постанову про відмову у вчиненні іншої нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину - земельну ділянку площею 0,025 га, що знаходиться на території садового товариства "Політехнік-1" Процівської сільської ради Київської області, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку. Оскільки її мати придбала спірну земельну ділянку на законних підставах, однак не встигла оформити правовстановлюючий документ, позивачка просила в судовому порядку визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2013 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року і ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 - мати позивачки.

23 серпня 2003 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,025 га, що знаходиться на території садового товариства "Політехнік-1" Процівської сільської ради Київської області.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу зазначена земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ N 034447; 013799, виданого 27 грудня 2002 року Процівською сільською радою Київської області на підставі рішення виконавчого комітету Процівської сільської ради від 22 грудня 1997 року за N 55. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за N 2499.

Відповідно до пункту 7 вказаного договору купівлі-продажу цей договір є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акту на право приватної власності на землю.

17 липня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 винесено постанову про відмову у вчиненні іншої нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину - земельну ділянку площею 0,025 га, що знаходиться на території садового товариства "Політехнік-1" Процівської сільської ради Київської області, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за життя ОСОБА_7 не набула права власності на спірну земельну ділянку, оскільки не отримала державний акт на право власності на землю, а тому вказана земельна ділянка не може бути успадкована дочкою померлої ОСОБА_6.

Проте, з висновками судів повністю погодитись не можна на таких підставах.

Ухвала апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції визначений статтею 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким чином, у відповідному судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги та має зазначити обґрунтування щодо кожного доводу сторін у справі, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Проте, у порушення вказаних вимог процесуального закону, суд апеляційної інстанції узагалі не перевірив доводів апеляційної скарги, не навів ніяких мотивів на їх спростування, а обмежився лише тим, що доводи та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

Крім того, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (станом на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 20 серпня 2003 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до статті 126 ЗК України (станом на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 20 серпня 2003 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Однак, згідно з пунктом "а" частини 2 статті 126 ЗК України (станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1) право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_7 внаслідок укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_9, якому ця земельна ділянка належала на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ N 034447; 013799, виданого 27 грудня 2002 року Процівською сільською радою Київської області.

Вказані обставини сторонами не оспорені, а матеріали справи не містять доказів того, що зазначений договір купівлі-продажу від 20 серпня 2003 року було розірвано або визнано недійсним.

Та обставина, що ОСОБА_7 за життя не встигла переоформити державний акт на право власності на землю на своє ім'я не є достатньою підставою для відмови у визнанні за позивачкою права власності на земельну ділянку, яка залишилась після смерті її матері.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 213, 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не в повній мірі визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірили належним чином та не спростували доводи відповідача відносно того, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 20 серпня 2003 року відповідно до статті 126 ЗК України (станом на день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1) посвідчував право власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку, а тому дійшли передчасного висновку про відмову у позові.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2013 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату