Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 25 травня 2016 року

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Лященко Н. П., суддів - Гуменюка В. І., Охрімчук Л. І., Сімоненко В. М., Яреми А. Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за заявою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року, встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізінг Україна"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначав, що 25 листопада 2013 року між ним та ТОВ "Порше Лізінг Україна" було укладено договір про фінансовий лізинг за НОМЕР_1, який за своєю природою є змішаним, тобто містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу в кредит з розстроченням платежу.

Відповідно до вимог частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Згідно із частиною другою статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте договір лізингу, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Порше Лізинг Україна", нотаріально посвідченим не був, тому в силу частини першої статті 220 ЦК України є нікчемним.

Договір, укладений між сторонами 25 листопада 2013 року, в частині купівлі-продажу автомобіля безспірного порядку повернення автомобіля не передбачає, в частині оренди (найму) автомобіля є нікчемним.

Крім того, ТОВ "Порше Лізинг Україна" відмовилося від договору у повному обсязі, про що повідомило позивача листом від 17 березня 2014 року за вихідним НОМЕР_2.

Посилаючись на те, що виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням вимог закону, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 НОМЕР_3 від 9 лютого 2015 року про зобов'язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Порше Лізинг Україна" автомобіль марки "Volkswagen Touareg".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року касаційну скаргу ТОВ "Порше Лізинг Україна" відхилено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу для розгляду до відповідного суду першої інстанції за підсудністю з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, зокрема частини другої статті 109, частини дванадцятої статті 110 ЦПК України.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 серпня та 17 вересня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону. При цьому суди виходили з того, що при зверненні до суду правила підсудності позивач не порушив.

Згідно з вимогами статті 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Відповідно до частини другої статті 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

За правилами частини дванадцятої статті 110 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.

Місце виконання рішення визначене статтею 20 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження".

Разом з тим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 серпня 2014 року, на яку як на приклад неоднакового застосування норм процесуального права посилався заявник, суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвали судів попередніх інстанцій, з висновками про те, що спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає розгляду місцевим судом за правилами частини першої статті 114 ЦПК України, дійшов висновку, що правила виключної підсудності не застосовуються до спору цієї категорії.

Аналогічні висновки містяться й в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року.

Звертаючись до місцевого суду з позовом, позивач не посилався на статтю 114 ЦПК України.

Отже, надані заявником ухвали суду касаційної інстанції не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 109 та частини дванадцятої статті 110 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3602, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Н. П. Лященко

Судді:

В. І. Гуменюк

 

В. М. Сімоненко

 

Л. І. Охрімчук

 

А. Г. Ярема



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату