Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Постанова Окружного адмінсуду м.Києва від 14.04.2016 щодо державної реєстрації права власності на садовий будинок

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

14.04.2016 р.

N 826/11281/15


Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Келеберди В. І., суддів - Данилишина В. М., Качура І. А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві К. О. Ю. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві К. О. Ю., Головного територіального управління юстиції у м. Києві про, скасування рішення від 15.05.2015 N 21327092; зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації права власності на підставі заяви позивача від 24.04.2015 N 11146632, визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду звернення позивача від 09.02.2015; зобов'язання привести постанову Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 у відповідність до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; визнання протиправним та скасування рішення оформленого листом від 12.03.2015, N 1831-0-4-15/6; зобов'язання прийняти наказ яким деталізувати порядок дій державних реєстраторів при прийнятті рішень про реєстрацію права власності на об'єкти майна збудовані до 1992 року або введеного в експлуатацію згідно п. 9 розділу 5 Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття розпорядження за зверненням позивача від 09.02.2015 про присвоєння поштової адреси; зобов'язання прийняти рішення за зверненням позивача від 09.02.2015 про присвоєння поштової адреси.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях проти задоволення позову, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

09.02.2015 позивач звернувся до Кабінету Міністрів України із зверненням про приведення п. 49 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 у відповідність до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Листом від 12.03.2015 Міністерство юстиції України позивачу повідомлено про відсутність підстав для внесення змін до згадуваного пункту постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868.

Також 09.02.2015 позивач звернувся до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про вирішення питання щодо присвоєння адреси об'єкту нерухомості - садовому будинку розташованому в Дарницькому районі м. Києві садове товариство "Магнолія".

Листом від 17.02.2015 позивачу роз'яснено порядок присвоєння поштової адреси.

24.04.2015 представник позивача звернувся з заявою про державну реєстрацію права приватної власності на садовий будинок, що розташований в м. Києві.

24.04.2015 позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності на вказаний вище садовий будинок.

За результатом вирішення вказаної заяви державним реєстратором прийнято рішення від 15.05.2015 N 21327092 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на садовий будинок, оскільки документи подані для проведення державної реєстрації права власності не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відповідно до поданого рішення від 05.05.2014 про присвоєння адреси правління ОК "Магнолія" присвоєно адреси керуючись статутом СТ "Трикотажник". У програмному продукті Державний реєстр речових прав на нерухоме майно у частині адреси відсутні відомості щодо обслуговуючого кооперативу "Магнолія". У зв'язку з цим проведення державної реєстрації являється технічно неможливим.

Щодо позову в частині вимог визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 09.02.2015; зобов'язання Кабінету Міністрів України привести постанову від 17.10.2013 N 868 "Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та обтяжень" у відповідність до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства юстиції України від 12.03.2015, оформленого листом N 1831-0-4-15/6, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, 09.02.2015 позивач звернувся до Кабінету Міністрів України із зверненням про приведення п. 49 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 у відповідність до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно ст. 20 згадуваного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до ст. 7 цього ж Закону, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно п. 1, пп. 1, 2 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 N 228, Мінюст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, крім іншого, державну політику з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Мінюст відповідно до покладених на нього завдань розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та подає їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Враховуючи, що у зверненні позивача порушено питання щодо відповідності приведення п. 49 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 у відповідність до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тобто віднесені до повноважень Міністерства юстиції України, отже таке клопотання передано за належністю останньому, що відповідає нормам ст. 7 Закону України "Про звернення громадян".

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2015 звернення позивача надійшло до Міністерства юстиції України. Листом від 12.03.2015 Міністерство юстиції України позивачу повідомлено про відсутність підстав для внесення змін до згадуваного пункту постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868.

З огляду на викладене, остільки звернення надійшло 18.02.2015, а відповідь надана 12.03.2015, отже таке звернення вирішено у строк визначений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

Зі змісту листа вбачається, що від 12.03.2015 Міністерство юстиції України повідомлено про відсутність неузгодженості правових норм, про які йде мова у зверненні з посиланням на норми законодавства та повідомлено про нормативно-правові підстави прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень N 12299860, можливості повторного звернення із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та право оскаржити дії або бездіяльність державного реєстратора.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що по суті звернення позивача від 09.02.2015 Міністерством юстиції України надано обґрунтовану відповідь.

Відповідно до п. 49 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 "Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та обтяжень" (далі - Порядок) у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, зокрема, документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Відповідно до ст. 18 згадуваного Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Отже, п. 49 Порядку регулює особливості проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва про право власності, яке видається відповідно до згадуваної норми ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже п. 49 Порядку та ст. 4 згадуваного Закону регулюють порядок реєстрації права власності на різні об'єкти нерухомого майна, а відтак не суперечать один одному.

Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Статтею 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, набуття права власності на земельну ділянку є передумовою для початку будівництва та для набуття права власності на збудоване нерухоме майно, отже п. 49 Порядку, зобов'язано подати для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна, зокрема, документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку відповідає вказаним нормам законодавства.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, про необґрунтованість позову та відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 09.02.2015; зобов'язання Кабінет Міністрів України привести постанову від 17.10.2013 N 868 "Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та обтяжень" у відповідність до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства юстиції України від 12.03.2015, оформленого листом N 1831-0-4-15/6.

Щодо вимог в частині зобов'язання Міністерство юстиції України прийняти наказ яким деталізувати порядок дій державних реєстраторів при прийнятті рішень про реєстрацію права власності на об'єкти майна збудовані до 1992 року або введеного в експлуатацію згідно п. 9 розділу 5 Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 розділу 5 Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2015 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.

До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об'єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.

Отже, згадуваний пункт Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" регулює порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків та не регулює правовідносини щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 N 868 (далі - Порядок) чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 49 Порядку у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що реєстрація права власності на об'єкти майна збудовані до 1992 року та/або введені в експлуатацію згідно п. 9 розділу 5 Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" врегульовано вказаними вище нормами Порядку, отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Щодо позову в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття розпорядження за зверненням позивача від 09.02.2015 про присвоєння поштової адреси; зобов'язання прийняти рішення за зверненням позивача від 09.02.2015 про присвоєння поштової адреси, суд зазначає наступне.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 р. N 121 "Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень" доручено районним в місті Києві державним адміністраціям реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надані виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими актами законодавства згідно з додатками 1 - 11.

Додаток 5 вищезазначеного розпорядження містить вичерпний перелік повноважень райдержадміністрацій у галузі будівництва, у тому числі участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, присвоєння поштових адрес, створення міжвідомчої комісії з питань обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, затвердження актів цієї комісії.

Як зазначено вище, 09.02.2015 представником позивача подано заяву до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про присвоєння садовому будинки поштову адресу: м. Київ, садове товариство ОК "Магнолія" (Дарницький район) вулиця Ентузіастів, 9, будинок 28. При цьому до заяви адвокатом було подано копію технічного паспорту з довідкою ОК "Магнолія" на 10 арк. та копію довіреності представника.

Відповідно до п. 4.13, 4.14, 4.16, 4.17 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 N 337/9394 (далі - Положення про реєстр адрес), поштовою адресою гаражних кооперативів, садівничих (дачних) товариств (кооперативів), комплексу (кварталу) малоповерхової житлової забудови (котеджного містечка) є визначене відповідно до цього Положення місце розташування (адреса) земельної ділянки, кооперативу, товариства, котеджного містечка. Цифрова нумерація об'єктів (ділянок), що розташовані на території кооперативу, товариства, котеджного містечка здійснюється згідно з генеральним планом забудови кооперативу, товариства, містечка та іншою планувальною і проектною документацією.

Будівельна адреса об'єкта нового будівництва присвоюється наказом Департаменту містобудування та архітектури за заявою замовника будівництва, поданою до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр та з урахуванням затвердженої в установленому порядку проектної документації або виданого будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

До заяви про присвоєння будівельної адреси об'єкта нового будівництва додаються такі документи: завірена в установленому порядку копія документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку чи право користування земельною ділянкою; для фізичної особи - копія паспорта, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє; для юридичної особи та фізичної особи - підприємця - копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; затверджена в установленому порядку проектна документація об'єкта будівництва; завірена в установленому порядку копія договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, укладеного замовником будівництва з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (у разі наявності).

Служба Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з моменту отримання заяви опрацьовує надані матеріали та, враховуючи проектні рішення, наявну ситуацію з оточуючими об'єктами містобудування, результати проведення Містобудівного моніторингу готує проект відповідного наказу Департаменту містобудування та архітектури щодо присвоєння будівельної адреси об'єкта нового будівництва та після його видання вносить будівельну адресу об'єкта нового будівництва до Реєстру адрес.

В матеріалах справи відсутні докази присвоєння будівельної адреси зазначеному будинку.

Для присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Присвоєння поштових адрес іншим об'єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури.

Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр.

До заяви про присвоєння поштової адреси додаються такі документи:

- завірена в установленому порядку копія документа, що посвідчує праве власності на земельну ділянку чи право користування земельною ділянкою (за необхідності);

- для фізичної особи - копія паспарту, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє;

- для юридичної особи та фізичної особи - підприємця - копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- завірена в установленому порядку копія правовстановлюючого документа на об'єкт нерухомого майна, а для новозбудованих об'єктів - зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації;

- копія виконавчого (контракт-геодезичного) знімання, зареєстрованого в містобудівному кадастрі міста Києва (для закінченого будівництвом об'єкта);

- довідка Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (при цьому показники загальної площі (площ) та функціонального призначення об'єкта в цій довідці мають відповідати фактичним показникам загальної площі (площ) та функціонального призначення) або рішенню Київської міської ради про звільнення від сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (при цьому показники загальної площі (площ) та функціонального визначення об'єкта в такому рішенні мають відповідати фактичним показникам загальної площі (площ) та функціонального призначення);

- копія технічного паспорта об'єкта нерухомого майна, виготовленого відповідним суб'єктом господарювання згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна".

У разі надання неповного комплекту документів, зазначених у цьому пункті, відсутності підстав для присвоєння об'єкта нерухомого майна поштової адреси заявнику протягом 10 робочих днів і вдається вмотивована письмова відмова.

Судом встановлено, що позивач не надав повний пакет документів, передбачений пунктом 4.17 Положення про реєстр адрес, а саме: копію паспорта, документ про готовність об'єкта до експлуатації, копію виконавчого (контрольно-геодезичного) знімання, зареєстрованого в містобудівному кадастрі міста Києва.

Як зазначено вище, листом від 17.02.2015 позивачу відмовлено у реєстрації поштової адреси та роз'яснено порядок присвоєння поштової адреси.

Оскільки позивачем не було подано всі визначені Положенням про реєстр адрес документи, отже відмова у присвоєнні адреси, оформлена листом від 17.02.2015 є правомірною, що вказує на необґрунтованість позову у вказаній частині.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2015 позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності на вказаний вище садовий будинок.

За результатом вирішення вказаної заяви державним реєстратором прийнято рішення від 15.05.2015 N 21327092 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на садовий будинок, оскільки документи подані для проведення державної реєстрації права власності не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відповідно до поданого рішення від 05.05.2014 про присвоєння адреси правління ОК "Магнолія" присвоює адреси керуючись статутом СТ "Трикотажник". У програмному продукті Державний реєстр речових прав на нерухоме майно у частині адреси відсутні відомості щодо обслуговуючого кооперативу "Магнолія". У зв'язку з цим проведення державної реєстрації являється технічно неможливим.

Основні правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначає Закон України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2014 N 1952-IV (далі - Закон).

Відповідно до статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 5 ст. 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Статтею 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 (далі - Порядок), чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 49 Порядку у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача для проведення державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт було подано: копії паспортів, копію довіреності, довідку обслуговуючого кооперативу "Магнолія", рішення обслуговуючого кооперативу "Магнолія", технічний паспорт.

Відповідно до технічного паспорту на садовий будинок за адресою м. Київ, вул. Ентузіастів, 28 виготовленого станом на 14.03.2014 видавник Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінвентаризація", а саме, характеристики будинку, господарських будівель та спору, будинок збудований в 1991 році.

В довідці від 03.02.2014 виданій Садівничим товариством "Магнолія" зазначено про те, що вона видана позивачу в тому, що він дійсно є членом обслуговуючого кооперативу "Магнолія", є користувачем земельної ділянки N 28 на території обслуговуючого кооперативу "Магнолія" на якій він господарським способом побудував в 1991 році садовий будинок за адресою вул. Ентузіастів, 9, ділянка N 28 (ОК "Магнолія"). При цьому посилань на документи на підстави яких було встановлено факт того, що позивач є на законних підставах користувачем земельної ділянки N 28 на території обслуговуючого кооперативу "Магнолія" та було встановлено факт побудови садового будинку саме в 1991 в зазначеній довідці не наведено.

Документів на підтвердження факту наявності речового права на земельну ділянку за адресою вул. Ентузіастів, 9, ділянка N 28 (ОК "Магнолія") позивачем не надано.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо державної реєстрації юридичної особи Кооператив "Магнолія" було внесено 07.02.2005.

Отже, обслуговуючий кооператив "Магнолія" зареєстровано 07.02.2005, у той час, як в довідці від 03.02.2014 зазначено про те, що позивач є членом кооперативу та засвідчено факт того, що позивач побудував садовий будинок в 1991 році без посилань на те, яким саме чином було встановлено факт побудови позивачем судового будинку саме в 1991 році, коли обслуговуючого кооперативу "Магнолія" не існувало.

Отже, з документів наданих позивачем державному реєстратору, відсутня можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме факт побудови садового будинку за адресою вул. Ентузіастів, 9, ділянка N 28 в 1991 році, наявності у позивача речового права на земельну ділянку на якій розташований садовий будинок та дійсність даних викладений в довідці.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З огляду на викладене у відповідача були наявні правові підстави для відмови позивачу в проведенні державної реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1, на садовий будинок, що розташований м. Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 28, що вказує на обґрунтованість та правомірність оскаржуваного рішення.

Щодо посилання позивача на необхідність внесення змін до словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Процедуру ведення словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком ведення словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2012 N 1014/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за N 1151/21463 (далі Порядок 1014/5).

Відповідно до п. 1.2 Порядку 1014/5 ведення словників Державного реєстру прав здійснюється адміністратором Державного реєстру прав, який забезпечує створення та супроводження програмного забезпечення, необхідного для ведення словників Державного реєстру прав, відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження даних, що містяться у них, а також виконує інші функції, передбачені цим Порядком.

Згідно п. 1.3 Порядку N 1014/5 у цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до нього.

Пунктом 1.4 Порядку N 1014/5 словник іменованих об'єктів містить інформацію про іменовані об'єкти, які є ідентифікаторами місцезнаходження об'єктів нерухомого майна на певній території: найменування юридичних осіб / об'єднань громадян, у разі якщо юридичні особи не були утворені (гаражних кооперативів, садових товариств тощо), автомобільних доріг, урочищ, полонин, лісництв, масивів, залізниць (перегонів, станцій, роз'їздів, пікетів, дільниць, їх кілометрів), комплексів будівель та споруд, заповідників, парків тощо.

Відповідно до п. 2.1 Порядку N 1014/5 інформація до словника типів заяв, словника типів рішень державного реєстратора, словника типів об'єктів нерухомого майна, словника видів іншого речового права та словника документів вноситься адміністратором Державного реєстру прав відповідно до чинного законодавства.

Згідно абз 2 п. 2.3 Порядку N 1014/5 інформація до словника іменованих об'єктів та словника вулиць вноситься на підставі повідомлення органу місцевого самоврядування, оформленого відповідно до законодавства, на території адміністративно-територіальної одиниці якого розташовані відповідні вулиці або іменовані об'єкти, до якого додається копія відповідного рішення щодо найменування (перейменування) вулиці або найменування (перейменування), уточнення, зміни, ліквідації тощо іменованого об'єкта.

Разом з цим п. 5.1 Порядку 1014/5 визначено, що несення інформації до словника іменованих об'єктів про такі іменовані об'єкти як садове/садівницьке/садівниче товариство, гаражний/гаражно-будівельний кооператив, урочище/полонина, масив, заповідник, парк здійснюється на підставі повідомлення, у якому мають міститися такі відомості: назва іменованого об'єкта; місце розташування іменованого об'єкта (область, район, населений пункт / сільська/селищна рада); наявність/відсутність власних вулиць; належність до певного масиву/об'єднання.

До повідомлення додаються (за наявності): виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо іменований об'єкт не є юридичною особою, за наявності надаються належним чином завірена копія свідоцтва про об'єднання громадян або копії сторінок статуту товариства/кооперативу, де чітко зазначено його повну назву; документи, які підтверджують належність товариства/кооперативу до певного масиву або об'єднання (у разі зазначення про таку належність у повідомленні).

Отже, внесення змін до словника можливе за наявності повідомлення органу місцевого самоврядування, наявність якого не вбачається з матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Відмовити в задоволенні позову.

Згідно ст. ст. 185 - 186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції. Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

 

Головуючий, суддя

В. І. Келеберда

Судді:

В. М. Данилишин

 

І. А. Качур




Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату