Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про визнання нотаріальної дії незаконною

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 28 вересня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Коротуна В. М., Мазур Л. М., Писаної Т. О., Попович О. В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ч. В. В., треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання нотаріальної дії незаконною, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє через представника ОСОБА_10, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року, встановила:

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. 24 березня 2010 року вона підписала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_8 розпоряджатися належною їй квартирою, у тому числі з правом продажу.

19 квітня 2010 року вона звернулась до нотаріуса та припинила дію довіреності. Проте 30 квітня 2010 року за вказаною довіреністю ОСОБА_8 продала квартиру, що належала на праві приватної власності позивачу - ОСОБА_9.

Посилаючись на те, що відповідач не мала права укладати договір купівлі-продажу належної їй на праві приватної власності квартири на підставі довіреності, дія якої припинена, позивач просила суд визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ч. В. В. із посвідчення договору купівлі-продажу квартири, згідно з яким ОСОБА_6 в особі ОСОБА_8 (що діяла на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_11,- приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 24 березня 2010 року за реєстровим N 1032) продала, а ОСОБА_9 купив квартиру АДРЕСА_1 - незаконними.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач не надала суду доказів того, що отриманий скорочений витяг є підробним чи нотаріус діяв неправомірно. При цьому суд послався на те, що оцінка діям нотаріуса Ч. В. В. із перевірки дійсності довіреності була надана судами першої та апеляційної інстанцій, рішення яких є преюдиційними для вирішення вказаної справи.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій не можливо, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6

24 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_6, якою вона уповноважила ОСОБА_8 представляти її інтереси щодо володіння та розпорядження вищезазначеною квартирою.

19 квітня 2010 року за заявою ОСОБА_6 дію довіреності від 24 березня 2010 року було припинено.

В цей же день (19 квітня 2010 о 12 год. 55 хв.) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 до Єдиного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис N 30244342 про припинення дії довіреності.

30 квітня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ч. В. В. посвідчила договір купівлі-продажу квартири, за яким, ОСОБА_6 в особі ОСОБА_8 продала ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1.

30 квітня 2010 року о 11 год. 45 хв. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ч. В. В. здійснено запит до Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довірності) та згідно зі скороченим витягом, в реєстрі існував один запис N 30244342 про посвідчення довіреності 24 березня 2010 року. Відомості про припинення довіреності відсутні.

Листом від 30 червня 2015 року N 16224-0-33-15/13 Міністерство юстиції України повідомило, що Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві за дорученням Міністерства юстиції України проведено перевірку щодо посвідчення 30 квітня 2010 року приватним нотаріусом Ч. В. В. договору купівлі-продажу квартири. В листі також зазначено, що нотаріусом зроблено запит щодо стану довіреності та за наявним скороченим витягом відомості щодо стану довіреності відповідно до п. 42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України відсутні.

29 липня 2015 року листом за N 273/01-09 Державне підприємство "Національні інформаційні системи" зазначило, що 30 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ч. В. В. було сформовано скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) N 14379184, в якому містилась інформація, зокрема, про припинення дії довіреності (дата припинення 19 квітня 2010 року), посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 24 березня 2010 року, за номером у реєстрі нотаріальних дій 1032.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди послалися на обставини, встановлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2011 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, яким відмовлено у задоволенні позову ПП "Юс-Центр" до ОСОБА_6 і ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення; відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним; позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 - задоволено частково. Договір оренди квартири, укладений 20 квітня 2010 року між ПП "Юс-Центр" та ОСОБА_6, визнано недійсним. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України суди визнали преюдиційними встановлені апеляційним судом м. Києва в ухвалі від 22 березня 2012 року обставини, зокрема, щодо того, що нотаріусом було перевірено дійсність довіреності та сформовано скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей згідно з вимогами ст. 43 Закону України "Про нотаріат", а тому дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому суди не звернули уваги на наступне.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК суди повинні сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки.

Відповідно до ст. 57 Цивільного процесуального кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, речових доказів, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Згідно ч. 1 ст. 58 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 59 ЦПК України).

Суди, вирішуючи спір, доводи позивача щодо незаконності дій нотаріуса Ч. В. В. при перевірці дійсності довіреності, на підставі якої ОСОБА_8, представляючи її інтереси, продала належну їй квартиру, фактично не перевірили, чим позбавили позивача на захист її прав та інтересів, як учасника нотаріального процесу. Судами не враховано, що судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що обставини, встановлені в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2011 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, про дії нотаріуса є преюдиційними, передчасні, оскільки відповідні вимоги при розгляді вказаного спору не заявлялись, обставини, які є предметом такого спору, не встановлювались.

Єдиний реєстр довіреностей - це електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії.

Функціонування Єдиного реєстру довіреностей, порядок внесення записів та отримання інформації з реєстру врегульовано Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року N 111/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2006 року за N 1378/13252, далі за текстом - Положення.

Інформація з Єдиного реєстру довіреностей видається у вигляді скорочених та повних витягів.

Відповідно до п. 3.2 Положення скорочені витяги з Єдиного реєстру видаються реєстратором та адміністратором на письмовий запит будь-яких фізичних та юридичних осіб, складений за формою, наведеною у додатку 3 до цього Положення.

Згідно з п. 3.3 Положення повні витяги з Єдиного реєстру видаються: реєстратором - на письмовий запит (додаток 3) нотаріусів, осіб, щодо яких вчинялась нотаріальна дія, суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, а також Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, міста Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України.

У прикінцевих положеннях передбачено, що реєстратор несе відповідальність за помилки, допущені ним при наданні витягів (п. 7.4 Положення) та передбачено, що відповідальність за помилки, допущені помічником (консультантом) приватного нотаріуса при користуванні Єдиним реєстром, несе приватний нотаріус-реєстратор (п. 7.5 Положення).

Суди при вирішенні цього спору наведеного не врахували, не перевірили підстав видачі скороченого та повного витягу. З огляду на це не мотивували свої рішення щодо того, чому було надано перевагу скороченому витягу як інформативному, та відхилено повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який надається особам, щодо яких вчинялась нотаріальна дія і суду, в якому була наявна інформація щодо скасування довіреності, що унеможливлювало вчинення нотаріальної дії з такою довіреністю.

За таких обставин суди не виконали своїх обов'язків, визначених законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясували усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не надали їм належної оцінки та ухвалили рішення, які не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. Є. Червинська

Судді:

В. М. Коротун

 

Л. М. Мазур

 

Т. О. Писана

 

О. В. Попович


 



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату