Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Судова практика  

Про оскарження нотаріальної дії

 

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 21 грудня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Євтушенко О. І., Ізмайлової Т. Л., Кадєтової О. В., Мостової Г. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А., третя особа - ОСОБА_8, про оскарження нотаріальної дії, за касаційною скаргою приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А. на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2016 року, встановила:

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А., третя особа - ОСОБА_8, про оскарження нотаріальної дії.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 посилалась на те, що 12 вересня 2013 року між нею та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель по АДРЕСА_1 з розстроченням оплати його вартості, який був посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького нотаріального округу К. Г. М.

Відповідно до п. 2.6 вказаного договору факт проведення розрахунку та виконання покупцем ОСОБА_8 договору засвідчується заявою продавця, яка є невід'ємною частиною цього договору.

13 листопада 2014 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А. за її відсутності було нотаріально посвідчено від її імені заяву про повний розрахунок за вказаним договором купівлі-продажу.

Вважаючи, що перевищенням повноважень відповідачем порушено її права та інтереси, оскільки на підставі підробленої заяви ОСОБА_8 зареєструвала на своє ім'я право власності на комплексу будівель у м. Бобринець, просила суд визнати протиправними дії приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А. щодо посвідчення її підпису на заяві від 13 листопада 2014 року, зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій під N 1554 та визнати вказану заяву недійсною.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2016 року із урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 11 травня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А. щодо посвідчення підпису ОСОБА_6 на заяві від 13 листопада 2014 року, зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій під N 1554.

Визнано недійсною заяву від 13 листопада 2014 року від імені ОСОБА_6, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А. порушує питання про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 12 вересня 2013 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель по АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького нотаріального округу К. Г. М., вартістю 700000 грн.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору розрахунок між сторонами здійснюється з розстроченням платежу.

Пунктами 2.3, 2.4 договору передбачено, що в день посвідчення договору покупець сплачує продавцю 150000 грн. шляхом переказу коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця, а сума, що залишилася, тобто 550000 грн. розстрочується і сплачується наступним чином: 100000 грн. - до 12 жовтня 2013 року, а 450000 грн. - 12 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2013 року і закінчуючи серпнем 2014 року по 45000 грн. щомісячно.

Відповідно до п. 2.6 договору факт проведення повного розрахунку виконання покупцем договору засвідчується заявою продавця, що є невід'ємною частиною цього договору, справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально.

Із матеріалів справи вбачається, і це не заперечують сторони, що приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А. 13 листопада 2014 року посвідчено справжність підпису ОСОБА_6 у заяві про повний розрахунок ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу комплексу будівель від 12 вересня 2013 року та отримання ОСОБА_6 700000 грн., що зареєстровано у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за N 1554 (т. 1 а. с. 70 - 72).

Оригінал цієї заяви загублено (т. 1 а. с. 130), позивач з метою доведення того факту, що вона цю заяву не підписувала і не була присутня під час вчинення нотаріальної дії нотаріусом З. О. А. 13 листопада 2014 року просила суд першої інстанції призначити судову почеркознавчу експертизу для з'ясування питання про те, чи належить підпис на копії зазначеної заяви та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (т. 1 а. с. 72) саме ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 152), ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2015 року у задоволенні цього клопотання було відмовлено (т. 1 а. с. 162).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року за клопотанням ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 45) призначено у справі судову почеркознавчу експертизу для з'ясування питання про те, чи виконані підпис та рукописний текс прізвища ОСОБА_6 у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під N 1554 від 13 листопада 2014 року саме ОСОБА_6, або іншою особою (т. 2 а. с. 22-23).

Ухвалою апеляційного суду від 03 березня 2016 року приватного нотаріуса З. О. А. зобов'язано надати експертам Кіровоградського відділення Одеського НДІСЕ можливість дослідити підпис та рукописний текст прізвища ОСОБА_6 у зазначеному реєстрі в робочий час у приміщенні де знаходиться місце приватного нотаріуса З. О. А. (АДРЕСА_2) - (т. 2 а. с. 54 - 55).

З клопотання експерта ОСОБА_10 від 15 березня 2016 року вбачається, що експерт 15 березня 2016 року о 09:02 год. (у робочий час З. О. А.) прибув на робоче місце З. О. А., який ознайомившись з ухвалою суду, відмовився надати йому досліджуваний документ, посилаючись на те, що надасть його лише судді, який призначив експертизу (т. 2, а. с. 70).

До апеляційного суду 15 березня 2016 року від відповідача З. О. А. надійшло письмове повідомлення про неможливість виконання ним ухвали суду від 23 лютого 2016 року, якою його зобов'язано надати для дослідження підпис і рукописний текст ОСОБА_6 в реєстрі, посилаючись на те, що це зробити йому забороняє Закон України "Про нотаріат" (т. 2 а. с. 62-63).

У судовому засіданні апеляційного суду 12 квітня 2016 року та в судовому засіданні 19 квітня 2016 року представнику відповідача та відповідачу З. О. А. було роз'яснено наслідки ухилення від участі в експертизі передбачені ст. 146 ЦПК України, зокрема те, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам документів, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд може визнати факт для з'ясування якого експертиза була призначена.

Відповідач З. О. А. категорично відмовився надавати експертам об'єкт дослідження - реєстр нотаріальних дій як у своєму кабінеті, так і в приміщенні суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, розцінив відмову нотаріуса надати експертам об'єкт дослідження - реєстр нотаріальних дій, як ухилення від участі в експертизі, виходив з того, що відповідач ухиляється від участі в проведенні судово-почеркознавчої експертизи для визначення справжності підпису ОСОБА_6 на заяві від 13 листопада 2014 року, та посилаючись на ч. 1 ст. 146 ЦПК України, вважав, що посвідчення справжності підпису ОСОБА_6 на заяві від 13 листопада 2014 року про повний розрахунок за договором купівлі-продажу вчинено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А. за відсутності ОСОБА_6, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 Закону України "Про нотаріат". Як наслідок цього, суд апеляційної інстанції вважав, що підлягає задоволенню і вимога про визнання недійсною заяви від 13 листопада 2014 року, складеної від імені ОСОБА_6.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 9 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" (далі по тексту - Закон), нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у ст. 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом. Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК суди повинні сприяти у всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав, зокрема: щодо заявлення клопотань про забезпечення доказів: витребування правовстановлюючих документів на майно, належно завірених кредитних документів, реєстраційних посвідчень та інших документів.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що витребування доказів від нотаріуса повинно здійснюватися з урахуванням вимог ч. 4 ст. 8-1 Закону, відповідно якої вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій не допускається, такі реєстри нотаріальних дій можуть бути надані суду за мотивованою постановою суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду, та помилково розцінив відмову відповідача надати експерту реєстр нотаріальних дій як ухилення від участі в експертизі.

Встановивши, що оригінал заяви від 13 листопада 2014 року втрачено, а обґрунтовуючи позов, позивач посилалася на те, що вона вказану заяву не підписувала, судом апеляційної інстанції не враховано, що в справі приватного нотаріуса при вчиненні такої нотаріальної дії як засвідчення справжності підпису на заяві, яка викладається на спеціальному бланку нотаріального документу, повинен залишатися примірник такої заяви з оригінальним підписом особи, стосовно якої було вчинена нотаріальна дія, де нотаріус після посвідчувального напису у правому нижньому куті аркуша зазначає серію та номери використаного на нотаріальну дію спеціального бланку (ст. 48 Закону, пункти 1, 2 глави 9 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 (зі змінами та доповненнями) та не з'ясували чи: є примірник такої заяви в справі приватного нотаріусу.

А за наявності у справі приватного нотаріуса примірника такої заяви з оригінальним підписом особи, стосовно якої було вчинена нотаріальна дія, відсутність оригіналу заяви від 13 листопада 2014 року, та обмеження, встановлені Законом, можливості дослідження експертом реєстру нотаріальних дій, не перешкоджає встановленню обставин, передбачених ст. 43 Закону, щодо вчинення чи не вчинення нотаріальної дії у разі відсутності позивача.

Крім цього, виходячи з норм Закону у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків відносно позивача, оскільки це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному в ст. ст. 1, 9 Закону. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

З огляду на це, є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач З. О. А. безпосередньо порушив права ОСОБА_6, зокрема, порушено її право самостійно визначати та підтверджувати факт повного розрахунку за договором купівлі-продажу та самостійно, відповідно до свого вільного волевиявлення, складати і підписувати про це заяву від свого імені.

Відповідно до ч. 2 п. п. 2, 10 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним заяви від 13 листопада 2014 року, не врахував, що предметом оскарження є нотаріальна дія з підстав недотримання нотаріусом вимог чинного законодавства при їх вчиненні (порушення процесуального порядку її вчинення), не визначив та не зазначив правову норму, що підлягала застосування до цих спірних правовідносин.

Порушення апеляційним судом при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу вимог ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу З. О. А. задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. О. Кузнєцов

Судді:

О. І. Євтушенко

 

Т. Л. Ізмайлова

 

О. В. Кадєтова

 

Г. І. Мостова


 



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату