Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Методичнi рекомендацii  

Узагальнення нотаріальної практики щодо посвідчення нотаріусами Київської області заповітів у 2011 році

Узагальнення

нотаріальної практики щодо посвідчення нотаріусами

Київської області заповітів у 2011 році

 

На підставі інформації, наданої нотаріусами Київської області, проведено узагальнення нотаріальної практики щодо посвідчення нотаріусами Київської області заповітів, за результатами якого встановлено, що в 2011 році державними нотаріусами Київської області посвідчено 3257 заповітів, з них за ознакою «суб»єктний склад» заповітів подружжя - 3, особистих заповітів – 3254. За цей же період приватними нотаріусами Київської області посвідчено 2770 заповітів, з них за ознакою «суб»єктний склад» заповітів подружжя  - 3, особистих заповітів – 2767.

У 2011 році державними нотаріусами Київської області за ознакою «характер розпоряджень заповідача» посвідчено 3238 простих заповітів, з покладенням на спадкоємців певних обов'язків - 3, з встановленням сервітуту - 3, з підпризначенням спадкоємців  - 10, з позбавленням прав на спадкування – 3, із заповідальним відказом  - 0, з умовою -  0, а відповідно приватними нотаріусами Київської області за ознакою «характер розпоряджень заповідача» посвідчено 2719 простих заповітів, із заповідальним відказом  - 1, з покладенням на спадкоємців певних обов'язків - 20, з умовою -  5, з підпризначенням спадкоємців - 23, з позбавленням прав на спадкування – 2, з встановленням сервітуту – 0.

У 2011 році державними нотаріусами Київської області за ознакою «особливості процедури посвідчення заповітів» посвідчено 3195 простих заповітів, 62 заповіти за участю свідків. Приватними нотаріусами Київської області за ознакою «особливості процедури посвідчення заповітів» посвідчено 2627 простих заповітів, 143 заповіти за участю свідків. Секретні заповіти державними та приватними нотаріусами Київської області у 2011 році не посвідчувалися.

Відповідно до інформації нотаріусів Київської області, у 2011 році постанови про відмову в посвідченні заповітів нотаріусами Київської області не виносилися; заповіти  в судовому порядку недійсними не визнавалися.

При посвідченні заповітів нотаріуси керувалися нормами Цивільного кодексу України (далі – Кодекс») (статті 207, 202, 1233-1257), Закону України «Про нотаріат» (статті 56, 57), Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (далі-Інструкція) (розділ 17), Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5 (далі за текстом – Правила).

При посвідченні заповітів нотаріусами встановлювалося справжнє волевиявлення особи на його укладення та перевірялося, чи відповідає зміст заповіту вимогам закону, з»ясовувалася, в межах повноважень, відсутність обставин, передбачених статтями 231, 233 Кодексу.

При посвідченні заповітів нотаріусами Київської області встановлювалася особа заповідачів.

Для перевірки цих обставин нотаріусами вимагалися відповідні документи (паспорт або інші документи, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина), а також з»ясовувався обсяг їх цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 34 Кодексу, повністю дієздатними є фізичні особи, що досягли вісімнадцяти років (повнолітні).

Особа у віці до 18 років може набути повну цивільну дієздатність, а як результат і право на заповіт у разі реєстрації цією особою шлюбу до досягнення повноліття, надання їй повної цивільної дієздатності коли вона записана матір’ю або батьком дитини, надання їй повної цивільної дієздатності після досягнення шістнадцяти років у випадку, коли вона працює за трудовим договором, надання їй повної цивільної дієздатності  після досягнення 16 років у випадку, коли вона бажає займатися підприємницькою діяльністю.

При цьому, слід мати на увазі, що навіть у випадку, наприклад, розірвання шлюбу чи припинення трудових відносин до досягнення особою 18 років, повна цивільна дієздатність у цієї особи зберігається, як і зберігається право на заповіт.

Копії відповідних документів долучалися до примірників заповітів, що зберігаються у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса).

Під час посвідчення заповітів нотаріусами Київської області забезпечено дотримання вимог частини другої статті 1234 Кодексу щодо здійснення права на заповіт заповідачем особисто.

Як вбачається з інформації нотаріусів Київської області, відповідно до статті 1247 Кодексу, посвідчені ними заповіти складалися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу їх складання. 
Звертаємо увагу нотаріусів Київської області, що заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Заповідач, зокрема, має право:

 1) призначити  своїми  спадкоємцями будь-яких фізичних та юридичних осіб та інших учасників цивільних відносин (державу Україну, 
Автономну Республіку Крим, територіальні громади, іноземні держави
та інших суб'єктів публічного права);
2) охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на 
момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати в майбутньому (за заповітом майно може бути заповідане тільки у власність). Якщо він  розподілив між спадкоємцями лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав;
3) зробити у заповіті заповідальний відказ (розпорядження спадкоємцям на вчинення певних дій на користь однієї або кількох осіб – відказоодержувачів, якими можуть бути особи, які входять та не входять до  числа спадкоємців за законом). Відповідно до частини першої статті 1238 Кодексу, предметом заповідального відказу може бути передання відказодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини;
4) зобов'язати спадкоємців до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема,  щодо розпорядження  особистими паперами, визначення  місця і форми здійснення ритуалу поховання, дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети;
5) обумовити виникнення права спадкування наявністю певної 
умови, тобто скласти заповіт з умовою. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства;
6) встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, відповідно до вимог статті 1246 Кодексу.
Згідно з вимогами частини другої статті 1248 Кодексу, нотаріусами записувався текст заповітів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. При цьому, заповіт  вголос прочитувався заповідачами, про що зазначалося ними власноручно перед їх підписами, а також підписувався заповідачами.

Відповідно до статті 1253 Кодексу, посвідчення заповіту при свідках відбувається в двох випадках:

1) за бажанням заповідача;

2) у випадках коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Відповідно до інформації нотаріусів Київської області, якщо заповідач внаслідок фізичної вади позбавлений можливості самостійно прочитати заповіт та якщо унаслідок фізичної вади, хвороби заповідач не міг власноручно підписати заповіт, за дорученням цієї особи заповіт підписувався іншою фізичною особою, посвідчення такого заповіту ними здійснювалося не менш як при двох свідках.

Нотаріусами Київської області забезпечено дотримання вимог пункту 16 Інструкції щодо заборони участі при посвідченні таких заповітів осіб, на користь або за участю яких їх посвідчено.

Про причини, з яких заповідач не міг особисто прочитати (підписати) заповіт, зазначалося у посвідчувальному написі.

При цьому, нотаріусами Київської області за загальними правилами встановлювалася особа свідків та перевірявся обсяг їх цивільної правоздатності та дієздатності.

До текстів заповітів при свідках заносилися відомості про особу свідків, відповідно до документів, що посвідчують їх особу.

Свідки, за участю яких посвідчено заповіт, зачитували заповіт вголос, про що як правило, зазначалося свідками особисто перед їх підписами. Текст заповіту підписувався свідками.

Нотаріусами, які посвідчували заповіти при свідках, попереджувалися свідки про необхідність додержання таємниці заповіту.

При посвідченні заповітів осіб, які не могли підписатися власноручно, нотаріусами застосовувався посвідчувальний напис за формою №49 (додаток №25 до Правил).

При посвідченні заповітів за межами державної нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса) у випадках коли особа не могла з»явитися в зазначене приміщення внаслідок хвороби, похилого віку тощо, нотаріусами здійснювався виїзд до лікарні чи місця проживання заповідача, в ході якого встановлювалася особа заповідача та перевірялася його дієздатність, з»ясовувалися відомості, необхідні для посвідчення заповіту. Після чого нотаріусами у приміщенні державної нотаріальної контори (приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса) проводилася підготовка проекту заповіту, викладався текст заповіту на спеціальному бланку нотаріальних документів та здійснювався повторний виїзд до лікарні чи місця проживання заповідача, в ході якого посвідчувався заповіт.

Про місце вчинення цієї нотаріальної дії та підставу, з якої нотаріальна дія вчинялася за межами державної нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса), зазначалося у графі 8 журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, а також у графі 5 реєстру для реєстрації нотаріальних дій.  

Нотаріусами області при  посвідченні заповітів роз’яснювався заповідачам зміст статті 1235 Кодексу щодо порядку призначення спадкоємців, статті 1241 Кодексу про право на обов’язкову частку у спадщині, статті 1307 Кодексу щодо нікчемності  заповіту  на майно, яке є предметом спадкового договору, статті 1276 Кодексу щодо спадкової трансмісії, статті 1254 Кодексу щодо права спадкодавця на зміну чи скасування заповіту та складання нового заповіту, про що зазначалося у текстах заповітів.

Однак, окремими приватними нотаріусами області при посвідченні заповітів не роз»яснювався заповідачу зміст статті 1307 Кодексу, чим порушено вимоги пункту 161 Інструкції.

Про посвідчення заповітів нотаріусами здійснювалися посвідчувальні написи за формою №45 «Посвідчувальний напис на заповіті, записаному зі слів заповідача» (додаток №25 до Правил).

При посвідченні заповітів подружжя нотаріусами Київської області також перевірявся факт перебування громадян в шлюбних відносинах шляхом витребовування свідоцтва про шлюб, копія якого долучалася до примірника заповіту.

Предметом заповітів подружжя, посвідчених нотаріусами Київської області у 2011 році, були житлові будинки, земельні ділянки, транспортні засоби, які перебували у спільній сумісній власності подружжя.

Поряд з цим, одним державним нотаріусом Київської області у 2011 році посвідчено заповіт подружжя на все належне подружжю майно.

Іще раз акцентуємо увагу нотаріусів щодо дотримання умов посвідчення таких заповітів та необхідності витребовування документів для перевірки правового режиму майна, що є предметом заповідального розпорядження подружжя.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 1243 Кодексу, у 2011 році на підставі повідомлення одним із подружжя про смерть другого з подружжя, який був заповідачем за заповітом подружжя 1 державним нотаріусом Київської області було накладено заборону відчуження нерухомого майна, яке належало подружжю на праві спільної сумісної власності.

При посвідченні заповітів подружжя нотаріусами застосовувався посвідчувальний напис за формою №48 «Посвідчувальний напис на заповіті подружжя» (додаток № 25 до Правил).

Відомості про посвідчення заповітів реєструвалися майже всіма нотаріусами в Спадковому реєстрі в день посвідчення заповітів у порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 17.10.2000 №51/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 07.04.2005 №33/5), а з 01.09.2011 - Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 №1810/5.

Однак, деякими приватними нотаріусами Київської області порушувалися вимоги пункту 171 Інструкції та пункту 2.8. Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 17.10.2000 №51/5, оскільки відмості про посвідчення заповітів вносилися до Спадкового реєстру раніше, ніж посвідчувався заповіт, та в окремих випадках - не в день посвідчення заповітів.

Відповідно до вимог пункту 166 Інструкції, інформація про посвідчені заповіти реєструвалася нотаріусами в алфавітній книзі обліку заповітів.

Нотаріусами Київської області при одержанні заяви про скасування заповіту,  справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, при наявності  нового заповіту, яким скасовувався чи змінювався раніше складений  заповіт, робилася про це відповідна відмітка на примірнику заповіту, що зберігається у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, і відмітка в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

Якщо заповідачем подавався примірник заповіту, що був у нього, то
напис про зміну чи скасування заповіту робився також і на цьому
примірнику, після чого він долучався до примірника, що зберігається у
справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса.

Проблемними, на думку деяких приватних нотаріусів Київської області, на даний час є питання необхідності витребовування нотаріусами при посвідченні заповітів подружжя доказів належності майна подружжю на праві спільної сумісної власності, чинності заповіту подружжя у випадку розірвання шлюбу.

Роз»яснюємо, що відповідно до вимог частин першої-третьої статті 1243 Кодексу, подружжя має  право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

У разі складення  спільного заповіту частка у праві спільної  сумісної  власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя  дружини  та  чоловіка  кожен  з  них  має  право відмовитися   від  спільного   заповіту.  Така  відмова  підлягає нотаріальному посвідченню.

Юридичний зміст заповіту подружжя полягає в одержанні спадщини, а саме майна, яке було спільною сумісною власністю, тією особою, яка була обрана за домовленістю подружжя, а також у тому, що той з подружжя, який пережив іншого з подружжя, продовжує жити у звичайному для нього майновому середовищі.

Виходячи з вимог статті 215 Кодексу, у випадку розірвання шлюбу заповіт подружжя буде нікчемним. У цьому разі визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Оскільки право на відмову від заповіту подружжя передбачено за життя обох з подружжя, то після смерті одного з них, другий не має права скасувати чи змінити такий заповіт.

З огляду на це, нотаріусам перед посвідченням заповіту подружжя необхідно надавати громадянам детальні консультації щодо посвідчення заповіту подружжя, акцентувати їх увагу на відмінностях між особистим заповітом та заповітом подружжя, наслідках, які можуть бути в разі смерті одного з подружжя, та труднощах в реалізації такого заповіту, а також роз»яснювати норми чинного законодавства, якими врегульовано поняття та порядок укладення договорів довічного утримання та спадкових договорів.

Чинним цивільним законодавством України та законодавством України про нотаріат не передбачено необхідності витребовування нотаріусом під час посвідчення заповітів документів, що підтверджують належність майна спадкодавцеві.

Однак, для перевірки факту, що заповідане майно є спільною сумісною власністю подружжя, з метою запобігання виникненню непорозумінь, судових спорів чи неможливості реалізації в майбутньому заповіту подружжя, нотаріусам доцільно оглядати правовстановлювальний документ на майно та конкретизовувати в тексті заповіту подружжя майно, що заповідається.

Частиною четвертою статті 1243 Кодексу передбачено, що у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя. Однак, діючими нормативно-правовими актами не врегульовано, на підставі яких даних накладатиметься заборона відчуження нерухомого майна і хто відповідні відомості має надати.

На практиці можуть мати місце випадки, коли за наявності заповіту подружжя «титульний» власник у разі смерті іншого з подружжя відчужує майно, яке є предметом заповіту подружжя, подаючи заяву, що він є удовою/ удівцем (пункт 4.6. глави 1 розділу 2 Порядку).

Тому, рекомендуємо нотаріусам Київської області в заявах особи, у якої немає чоловіка або дружини (вдова/ вдівець) також зазначати, що майно, яке є предметом відповідного правочину, не є предметом заповіту подружжя.

У зв»язку з цим, з метою уникнення в майбутньому судових спорів, доцільно врегулювати питання щодо необхідності перевірки нотаріусом наявності (відсутності) заповіту подружжя при посвідченні договорів відчуження нерухомого майна на нормативному рівні.

Також у нотаріальній практиці окремих приватних нотаріусів Київської області на даний час є проблемним питання щодо можливості складання заповіту стосовно особистого майна подружжя за умови посвідчення заповіту подружжя.

Роз»яснюємо, що з огляду на вимоги частини другої статті 1236 Кодексу, якою передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини, при наявності заповіту подружжя кожен з подружжя має право скласти особистий заповіт щодо належного йому на праві особистої приватної власності майна та майнових прав, відповідно до вимог статей 1234, 1247, 1248 Кодексу.

 

 

З огляду на вищевикладене, вважаємо за необхідне:

 

1. Довести дане узагальнення до відома державних та приватних нотаріусів Київської області.

 

2. Рекомендувати завідувачам державними нотаріальними конторами, приватним нотаріусам Київської області:

2.1. Забезпечити неухильне дотримання вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.

2.2. Розглянути дане узагальнення на нарадах з підвідомчими працівниками та помічниками.

 

 

 

 

 

Заступник начальника

управління

                                                                                                Н.Ю. Коновал

 


Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату