Методична рада нотаріату
Актуальна інформація
Монiторинг законодавства
Судова практика
Методичнi рекомендацii
Бібліографія з окремих видів нотаріальних дій
Склад методичноi ради

Головна   /  Методичнi рекомендацii  

Договір про поділ спільного майна подружжя

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням Методичної ради

з питань нотаріату при Головному

управлінні юстиції у Київській області

Протокол №1 від 29.05.2014

 

 

 

 

Методичні рекомендації

з питань нотаріального посвідчення договорів про поділ

спільного майна подружжя

 

1.    Загальні ознаки спільного майна подружжя

Сімейним правом України закріплено принцип спільності майна подружжя, який означає об'єднання майна чоловіка і жінки в єдину майнову масу та встановлює ряд спеціальних прав щодо його володіння, користування та розпорядження. Режим спільності майна подружжя означає, що: майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; подружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності; права подружжя на майно визнаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); до тих пір, поки не буде доведено протилежне, вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя.

Сімейний кодекс України передбачає, що до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя належать:

-  загальні об'єкти права спільної сумісної власності (будь-яке майно подружжя);

- особливі об'єкти, які законодавець виокремлює із усього (будь-якого) майна подружжя: заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; майно, яке отримане на підставі договорів, укладених в інтересах сім'ї; статутний капітал, при умові його формування за рахунок спільних коштів (рішення Конституційного Суду від 19 вересня 2012року №17-рп/2012); речі для професійних занять.

Законним режимом майна подружжя, у відповідності із статтею 60 Сімейного кодексу України, – є режим спільної сумісної власності, яке може бути поділене між ними. Загальна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов'язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя. При поділі майна подружжя розмір часток майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень статті 69 Сімейного кодексу України, поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу, тобто дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку. Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. В такому випадку використовується встановлена сімейним законодавством спеціальна форма (письмова, нотаріальна) для договору поділу нерухомого майна подружжя (стосовно форми договору про поділ спільного майна подружжя, об'єктом якого є рухомі речі, немає спеціальних вимог. Це означає, що при з'ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами щодо форми правочину, які передбачені Цивільним кодексом України (статті 205-208 Цивільного кодексу України)).

 

2.    Особливості нотаріального посвідчення договору про поділ (виділ) спільного майна подружжя

 Розглядаючи статтю 69 Сімейного кодексу України, можна виділити такі взаємовідносини між подружжям щодо їхнього спільного сумісного майна:

поділ (пункт 1 статті 69 – дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Абзац 1 пункту 2 статті 69 – дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою);

виділ (абзац 2 пункт 2 стаття 69 – договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу всього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений).

Для нотаріусів договори про поділ (виділ) спільного майна подружжя є не надто поширеною дією, тому виникає низка питань, до того ж і практика таких договорів є не розповсюдженою.

Пунктом 4 глави 5 частини ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що:

-дружина і чоловік мають право на укладання договорів про поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. При укладенні договору про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, сторони можуть відступити від засад рівності часток подружжя;

-договір про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути посвідчений нотаріусом незалежно від розірвання шлюбу;

-договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини 4 статті 372 Цивільного кодексу України, договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір про поділ спільного майна подружжя повинен посвідчуватися нотаріусом при умові встановлення факту придбання майна за час шлюбу, тобто за кошти, що є об’єктом спільної сумісної власності.

Також, нотаріусом повинно бути з’ясовано, чи укладався шлюбний договір, яким могло бути встановлено інший, ніж передбачений законом, правовий режим майна, що набувалося подружжям, про що сторони зобов’язані вказати в договорі.

Відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини чи чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або затрат другого з подружжя, воно, в разі спору, може бути визнане за рішенням суду об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Можливість надання майну статусу спільного в позасудовому порядку, відображається лише шляхом укладання шлюбного договору, який має передувати укладенню договору про поділ спільного майна подружжя.

Предметом договору про поділ спільного майна подружжя може бути як усе майно, що є об’єктом спільної сумісної власності, так і його частина (лише один об’єкт). Решта майна залишиться в спільній сумісній власності. Щодо конкретного об’єкта може укладатися як договір про поділ майна (якщо є можливість поділу його в натурі), так і договір про виділ майна зі складу усього майна подружжя.

Для укладення договору про поділ (виділ) спільного майна подружжя нотаріусу подаються наступні документи:

- паспортні документи;

- довідки (картки) про присвоєння ідентифікаційного номеру з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (якщо особа через свої релігійні або інші переконання відмовилась від прийняття ідентифікаційного номера – паспорт з відміткою про наявність у особи права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера);

- свідоцтво про реєстрацію шлюбу, якщо особи розлучені – свідоцтво про реєстрацію розірвання шлюбу/рішення суду про розірвання шлюбу, якщо шлюб було розірвано після 27 липня 2010 року;

- шлюбний договір (за наявності);

- правовстановлюючі документи на кожний об’єкт нерухомого (рухомого) майна;

- довідка про зареєстрованих у житловому будинку/квартирі осіб (для перевірки відсутності прав третіх осіб на предмет договору (зокрема, права зареєстрованих осіб на проживання і користування об’єктом), а також для перевірки відсутності (наявності) зареєстрованих неповнолітніх/малолітніх осіб у даному об’єкті);

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Кількість оригіналів договорів, предметом яких є нерухоме майно, повинна відповідати кількості такого майна.

Право власності на нерухоме майно, яке виникло внаслідок поділу, підлягає обов’язковій державної реєстрації, про що повинно бути зазначено в тексті договору.

 

3.    Поділ спільного майна, набутого особами, які перебувають в фактичних шлюбних відносинах ("цивільному" шлюбі)

 Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином, фактичні шлюбні відносини – це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими. Подібні правові положення набули чинності з 01 січня 2004 року. Тож можна вважати, що саме відтоді в нашій державі на правовому рівні закріплено існування інституту "цивільного" шлюбу.

Правовий статус майна, набутого особами в цивільному шлюбі, є таким самим, як і правовий статус майна подружжя, – спільна сумісна власність. Відповідно до норм законодавства, поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, відбувається згідно з положенням глави 8 Сімейного кодексу України. Таким чином, наразі, поділ майна осіб, які перебувають у "цивільному" шлюбі, повністю прирівняно до поділу майна подружжя, яке офіційно оформило свої стосунки.

Для осіб, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, для укладення договору про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, необхідно надати докази того, що майно набуто під час проживання однією сім’єю (договір про спільне проживання та ведення спільного господарства, рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю, записи в будинкових книгах (паспортах) про постійне проживання або реєстрація за однією адресою тощо), якщо вони разом з іншими документами підтверджують цей факт.

Існує й думка, яка знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах від 25 грудня 2013 року  №6-135цс13, в якій Верховний Суд України фактично назвав умови визнання майна спільною сумісною власністю "цивільного" подружжя:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім’ї;

2) інше, не встановлене письмовою угодою між ними.

Тому, під час поділу майна, набутого сім’єю у незареєстрованому шлюбі, можливо має місце  установлювлення не лише обставин щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

У випадку, якщо чоловік та жінка проживають однією сім’єю, проте один з них або й обидва перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі, їхні відносини не є фактичними шлюбними та не породжують відповідних майнових наслідків. Указане правило називають принципом неконкуренції зареєстрованого та фактичного шлюбів. У цьому випадку такі відносини можна буде називати фактичними шлюбними відносинами лише після розірвання шлюбу тим із фактичного подружжя, хто попередньо перебував у зареєстрованому шлюбі.

 

4.    Державна реєстрація прав у результаті поділу спільного майна подружжя

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено обов’язкову державну реєстрацію прав на нерухомість, яка поширюються також на правочини за участю подружжя.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та підпункту 1 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 випливає, що договори про поділ/виділ спільного майна подружжя відносяться до документів, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Таким чином, у разі укладання договору про поділ спільного майна подружжя державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна здійснюється тим нотаріусом, який посвідчив відповідний договір.

Якщо ж у результаті поділу спільного майна подружжя буде створено нові об’єкти нерухомості, наприклад, при поділі земельної ділянки, то державна реєстрація права власності на такі об’єкти нерухомого майна має проводитись державним реєстратором органу державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на кожний новостворений об’єкт нерухомого майна, що прямо передбачено пунктом 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, хоча з цією нормою дуже важко погодитись. У разі ж поділу спільного майна подружжя, за умови, коли власник майна, що поділяється, не змінюється, за відсутністю реєстрації його права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, таке право доречно реєструвати після посвідчення договору про поділ спільного майна подружжя з долученням до супровідних документів правовстановлюючого документа та, безпосередньо, самого договору про поділ спільного майна подружжя, що будуть підтверджувати право власності.

 

 

 

 



Повний список >>
  © 2008 Методична рада нотаріату